І раптом... мені здалося, що серед тих людей, що поспішають, метушаться, я впізнала себе... Біжу, поспішаю, шукаю, несуся в людському потоці, у вирі життєвих справ...
8 Березня, сучасне жіноче свято, день весни і краси, не завжди було таким романтичним. Ця дата мас давню історію. Вітати жінок саме 8 березня почали ще стародавні римляни. У цей день матрони — вільні заміжні жінки — отримували від своїх чоловіків подарунки та були оточені увагою і турботою. Крім того, 8 березня навіть рабині звільнялися від своїх обов'язків. Одягнені в найкращий одяг, із запашними вінками на голові, римлянки приходили в храм богині Вести — берегині домашнього вогнища.
Прощати іноді навіть тяжче, ніж просити прощення. Про велике значення прощення для нашого щастя і здоров'я сьогодні дедалі частіше говорять психологи, але від початку це правило міжособистісної взаємодії сформулював Творець людських душ: «Сонце хай не заходить у вашому гніві» (Ефес.4:26).
Чому так важливо розуміти силу прощення і як донести істину про це дітям - питання не просте.
Багато людей, особливо тих, хто недавно почав християнське життя, іноді потрапляють у полон сумнівів. У Біблії чимало питань, яких вони не можуть зрозуміти і пояснити, а сатана, користуючись цим, намагається підірвати їхню віру в те, що Святе Письмо є Словом Божим.
Постає запитання: як знайти правильну дорогу? Якщо Біблія справді Слово Боже,то як звільнитися від сумнівів і пригнічених думок?
Мабуть, кожен із нас прагне якось проаналізувати свої дії, досягнення, озирнутися на пройдений шлях, коли ми підходимо до нового етапу нашого життя. Найчастіше цей момент ми пов'язуємо з певними річницями, наприклад, нашим днем народження а святкуванням Нового року. Нового року. Згадайте, як хвилюється серце, коли замислюємося над тим, що прожито ще один рік. Багато хто мимоволі думає: «Рік минув, а що він приніс мені»? І чомусь найчастіше ми не цілком задоволені своїми досягненнями. Звичайно, чогось у житті ми досягли, і в цілому все в нас начебто нормально. Проте людині властиво завжди прагнути до кращого, кожен з нас рівняється на того, хто вже досяг чогось більшого в тій сфері матеріальних, інтелектуальних або духовних цінностей, у якій і ми бажаємо мати не менший успіх. І ось тут багато хто ставить собі запитання, відоме з поеми М. О. Некрасова з однойменною назвою: «Кому на Русі жити добре?»
Мабуть, кожен із нас, замислившись над цим запитанням, подумки починає аналізувати справи, які він виконує, та їхні мотиви. А й справді, для чого ми живемо? Можна скільки завгодно уникати цього запитання, займатися марнотратством, але рано чи пізно настає момент, коли хочеться знайти відповідь на ще одне запитання, що закономірно випливає з першого: а чи не проходить моє життя даремно?
Біблія містить чимало розповідей, де дружини виступають у ролі порадниць для своїх чоловіків. Ці жінки підіймалися над власною роллю звичайних домогосподарок і ставали порадницями в духовних, політичних і моральних питаннях. Які поради вони давали і наскільки вони були корисними? Чи прислухалися до цих порад чоловіки і чого ми можемо навчитися з історій їхнього життя?
Як би хотілося, щоб у наших сім'ях були ніжні серця, шляхетне й великодушне ставлення до смаків і поглядів одне одного! Щоби дружина шукала будь-яку можливість на ділі довести свою любов до чоловіка, а чоловік виявляв їй таку ж увагу і шану. Скількох сімейних драм тоді б не сталося! Чоловіки не шукали би щастя поза шлюбом, а жінки не мріяли б про любов та ласку. Вони не перетворювалися б на довічних інвалідів. Нам Господь дав одне життя, і якщо докласти зусиль та виявити самовладання, його можна зробити терпимим, приємним і навіть щасливим. (Еллен Уайт. Этот день с Богом)
