Усі мріють про вічну любов, але в дійсності дуже багато хто зраджує. Чому?
Як би хотілося, щоб у наших сім'ях були ніжні серця, шляхетне й великодушне ставлення до смаків і поглядів одне одного! Щоби дружина шукала будь-яку можливість на ділі довести свою любов до чоловіка, а чоловік виявляв їй таку ж увагу і шану. Скількох сімейних драм тоді б не сталося! Чоловіки не шукали би щастя поза шлюбом, а жінки не мріяли б про любов та ласку. Вони не перетворювалися б на довічних інвалідів. Нам Господь дав одне життя, і якщо докласти зусиль та виявити самовладання, його можна зробити терпимим, приємним і навіть щасливим. (Еллен Уайт. Этот день с Богом)
Зрада завжди має серйозну, глибоку причину. Подружнім парам, які всім діляться одне з одним (відкриті пари), менше загрожує зрада, ніж тим парам, які мають таємниці одне від одного (закриті пари).
У плані подружніх зрад немає істотної різниці між представниками двох статей. На противагу загальноприйнятій думці про те, що зрадниками бувають в основному чоловіки, варто сказати, що більш ретельний розгляд цього питання довів, що жінки частіше виявляються невірними.
Причини зрад Причин для зради завжди безліч. Але, безумовно, це завжди лише безглузда спроба знайти зовнішнє вирішення проблем, які носять внутрішній характер.
Зазвичай до позашлюбних зв'язків призводить недостатня самоповага, неадекватна самооцінка власної особистості. Потрібно також сказати, що люди вдаються до відносин такого типу, коли вже не сподіваються змінити свій шлюб.
Але які існують мотиви, що спонукають чоловіка чи жінку до зради?
Заперечення. Коли проблеми в шлюбі не вирішують¬ся, а навпаки, заперечуються, це відкриває шлях до зради.
Розчарування. Постійне розчарування та фрустрація, особливо неповага з боку партнера, можуть призвести до того, що один із подружжя почне шукати в іншої людини тієї поваги й високої оцінки, яких він не має в шлюбі.
Комплекс неповноцінності. Багато хто з чоловіків та дружин зраджують, щоб довести самим собі, що вони подобаються, викликають захоплення, інтерес. Вони хочуть випробувати свою сексуальну привабливість.
Сексуальне задоволення. Багато людей відокремлюють секс від прихильності й любові. Така «шизофренія» може призвести до пошуку сексуальних насолод поза шлюбом.
У цьому контексті потрібно відзначити існування нерозумної й незрілої думки про те, що секс повинен бути вільним, легким, поверхневим і не мати відношення до складностей шлюбу.
Боязнь старості й смерті. У цьому випадку чоловік, який не вміє прийняти свою долю, стати вільним і подолати проблему фізичного старіння, думає, що за допомогою позашлюбного зв'язку, особливо з більш молодою партнеркою, зможе відшкодувати, компенсувати свій фізичний і сексуальний спад.
Нудьга. На жаль, багато людей у нашому суспільстві стають апатичними, нудьгують, впадають в депресію, втрачають інтерес до життя. Вони помилково шукають у позашлюбних зв'язках рішення цих внутрішніх, особистих проблем.
Надмірна залежність. Деякі люди, пригнічені подружніми стосунками, у яких вони страждають від надмірної залежності, ревнощів, владності чоловіка або дружини, думають, що зможуть подолати це за допомогою позашлюбного зв'язку.
Нездатність прийняти свою половину. Багато хто з людей, навіть маючи друга життя, не відчувають себе повністю задоволеними. їм потрібен хтось інший для зняття занепокоєння, тривоги.
Помста як відповідь, є люди, які зраджують для того, щоб покарати свого партнера за яку-небудь дію, поводження або відношення, на їхню думку, образливі для них особисто.
Невірність партнера. Багато хто, переживши невірність партнера, вважають, що в цьому випадку нормально відплатити йому тією ж монетою.
Зраджуючи з такої «причини», чоловік і жінка не вирішують проблеми.
Зради, авантюри не сприяють вирішенню її проблем. Тому вони не можуть бути позитивними ані для подружніх стосунків, ані для того, хто зраджує. Чому?
- Тому що позашлюбні зв'язки завжди призводять до відчуження від чоловіка або дружини. Всі ми, люди, наділені певною кількістю енергії, життєвої сили, і коли частина її витрачається на іншу людину, а не на партнера у шлюбі, це неодмінно призводить до зменшення кохання, прихильності. Той, хто говорить, що його позашлюбний зв'язок не віднімає нічого в його чоловіка чи дружини, просто намагається виправдати самого себе. Ніхто не може сказати точно, скільки втрачає людина при зраді шлюбному партнерові, але, безумовно, щось у нього віднімається — завжди і кожного разу.
- Тому що позашлюбні зв'язки нечесні, нелояльні.
- Тому що позашлюбні зв'язки викликають почуття провини. Людина, яка у такому випадку говорить, що не відчуває вини, обманює себе. Відчуття провини не завжди належить до сфери розуму, свідомості; в основному воно є неусвідомленим.
- Тому що позашлюбні зв'язки викликають занепокоєння, стрес.
- Тому що позашлюбні зв'язки заважають жити в реальній дійсності й сприяють розвитку ілюзій.
- Тому що позашлюбні зв'язки роблять людей фальшивими, лицемірними, брехливими.
- Тому що позашлюбні зв'язки, по суті, обмежують свободу особи навіть тієї людини, яка вдається до них.
- Тому що позашлюбні зв'язки порушують цілісність особистості.
- Тому що позашлюбні зв'язки позбавляють людину самоповаги.
- Тому що позашлюбні зв'язки не дозволяють людині по-справжньому керувати своїм життям і контролювати його.
