З точки зору психологів, винні обидва покоління. Чому? Тому що людям властиво не розуміти інших. Отже, почнемо з того, в чому винні наші батьки. 1. Вони з „іншої планети". Згодні? Аякже! Що правда, то правда. Тільки ця планета - то є наша планета, просто кілька десятиліть тому. Що змінилося? А змінилися погляди на життя, стиль та поведінка молоді. Нині ми живемо у вік вседозволеності. А чи є в цьому переваги? Чи є переваги в тому, що у нас палять на кожному кроці? Ходять напівголі по вулиці? Чи, може, в тому, що сучасна молодь володіє таким широким словниковим запасом? 2. Вони старомодні у своїх поглядах - зі мною погодяться майже всі. Але в чому виявляється ця старомодність? Невже це погано, що наші батьки не розуміють, що можна ходити по вулиці напівголими, що можна цінуватися на кожному кроці й залишатися ночувати в мало знайомого тобі хлопця? По-перше, хлопці часто самі не дозволяють своїм дівчатам одягати на прогулянку міні-спідниці, короткі шорти чи топи. Правда? То може батьки теж не такі вже й старомодні? По-друге, цілуватися перед старшими людьми принаймні неестетично та некультурно. А по-третє, я вважаю, що про наслідки можна не говорити, і так зрозуміло. 3. Вони постійно лізуть в наше особисте життя. З питаннями: хто тобі телефонував, з ким ти гуляєш? „Навіщо?" - запитаєте ви. Бо люблять і переживають, щоб ти не наробив(ла) помилок. Особливо, коли тобі 16 ро¬ків і ти дивишся на світ крізь рожеві окуляри. Наведу приклади, у чому винні ми, коли конфліктуємо з батьками.
1. Я вже дорослий(ла) і сам(а) все вирішую! Згадую історію, коли моя знайома так „довирішувалася", що залишилася наодинці з купою проблем. А може, ми ще не настільки дорослі? І слід хоча би запитати поради старших? 2. Я не довіряю батькам, бо вони все зіпсують! Тоді я тебе запитаю: а кому ти до¬віряєш? Подрузі? Але вона найперша тебе зрадить, чи то через заздрість, чи то через невідому тобі іншу причину. А батьки пожертвують навіть життям заради твого благополуччя. Додам від себе, якщо не хочеш довіритися повністю, то хоча б частково дай зрозуміти, що в тебе все добре. 3. Вони мені не довіряють! Оце так, дожилися... У самої були такі проблеми. Але ж головне - довести їм, що їх підозри безпідставні. А якщо це не так? Ну тоді, значить ти заслужив, щоб тобі не довіряли, і треба скоріше виправлятися. Пам'ятай: «Діти, - слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе. „Шануй свого батька та матір" - це перша заповідь з обітницею, - „щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!"» (Еф. 6:1-3). І насамкінець скажу, батьки помиляються дуже рідко. Проте якщо у вас виник серйозний конфлікт, то не грюкай дверима, а намагайся його якнайшвидше вирішити, адже життя - це маленькі перемоги. Ірина КРАСНОВОЛЬСКА
В Мой Мир
| 
