Дев'ята заповідь «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!» (Вихід 20:16).
Одного погожого ранку восени 1870 року менеджер великої залізничної компанії у східній частині Сполучених Штатів був украй здивований, прийнявши відвідувача-свого конкурента. Не гаючи часу на формальності, гість накреслив схему, за допомогою якої вони могли обманути й усунути з бізнесу спільного конкурента. У результаті взаємовигідної угоди обидві компанії отримали б для себе додатковий прибуток у кілька мільйонів доларів.
Менеджер відразу відсунувся від столу і промовив:
- Сер, ми не працюємо подібним чином. Я впевнений, що містер Вандербілт (власник компанії) не схвалив би цього.
- Гадаю, не варто турбувати літнього джентльмена з цього приводу, - вів далі гість. - До речі, хіба я не сказав, що на ваше ім'я виписаний чек на десять тисяч доларів, якщо ви вважатимете доречним прийняти його?
- Вибачте, - рішуче відповів менеджер, -для мене це не має значення.
- Гм, я сказав десять тисяч? Мабуть, я обмовився. Насправді чек виписано на вдвічі більшу суму.
У цей момент адміністратор ще далі відсунувся від краю столу та здивовано подивився на свого співбесідника, котрий, помилково розцінюючи його реакцію, квапливо додав:
- Взагалі, тут може стояти сума і в 30 тисяч доларів.
Скочивши на ноги, менеджер голосно закричав:
- Ідіть геть із мого офісу! Забирайтеся негайно, негіднику, або я викину вас звідси!
Після того як гість вийшов, увійшов секретар, який мимоволі чув усю розмову. Він побачив свого боса, який, сидячи за столом, витирав піт із чола.
- Сер, - промовив він, - у мене просто немає слів, щоб передати вам, як я пиша¬юся вашим учинком!
- Не кажіть мені цього, - відповів бос, узявши його за руку. - Чесно кажучи, я мав вигнати його звідси набагато раніше. Він майже підібрався до моєї ціни.
Що ви думаєте з цього приводу? Чи правда, що кожний із нас має свою ціну? Скільки коштує ваша чесність? Чи погодилися б ви продати її за 30 тисяч доларів?
Давайте будемо чесними: за певних обставин багато людей продалося б навіть за меншу ціну.
МИ ВСІ ЦЕ РОБИМО, ЧИ НЕ ТАК?
Чи вдаємося ми до обману,
- щоб уникнути труднощів? «Вибачте, будь ласка, містере Хендлі. Ми не могли виконати вашого замовлення, бо зламалася наша обметувальна машина». (Насправді, ми про це просто забули.);
- щоб не ранити чиїхось почуттів? «Дякую, що ви принесли ці булочки. Вони дуже смачні». (Ми скуштували одну, а решту віддали птахам.);
- щоб заощадити гроші? «О ні, пане митний інспекторе, ми нічого не купували, подорожуючи за кордоном». (Придбали лише кілька срібних тарілок. Вони лежать тут, під рушниками.);
- щоб одержати кращу оцінку? «Я справді написала курсову роботу, докторе Шиверс, але в той момент, як збиралася скопіювати її на диск, нам відключили електрику». (Сучасна версія історії: «ЇЇ з'їв мій собака».).
Стривайте! Ми ж говорили про обман, який мав би знищити залізничну компанію конкурента. Це ж не те саме, що згаданий безвинний обман. Такі маленькі повсякденні ухиляння від правди - хіба це щось значуще?
Англіканський священик Джозеф Флетчер мав намір розвивати цю ідею. Він сформулював етичну систему, котра мала б узаконити більшу частину «загальноприйнятого» обману. У своїй відомій «Ситуаційній етиці» Флетчер навчав, що «правильний» учинок у кожному окремо взятому випадку залежить від ситуації. Джозеф Флетчер стверджував, що навіть нахабний обман може бути виправданий, якщо людина мала правильні мотиви.
Нескладно зрозуміти, чому подібний спосіб мислення вплинув на мільйони людей. Популярні вигадки, породжені ідеями Флетчера, зробили неправду не лише соціально прийнятною - багато людей вважає її навіть необхідною.
ПРОБЛЕМИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НЕПРАВДОЮ Неважко виявити, що Біблія різко суперечить цій слизькій етиці. Цар Соломон каже: «Уста брехливі - огида у Господа» (Прип. 12:22). Огида - це завжди щось ненависне й відразливе.
Апостол Павло висловлює цю думку не менш виразно. Він прирівнює брехунів до тих, хто «зневажає батька й матір», до «вбивць», «розпусників» і «викрадачів людей» (1 Тим. 1:9, 10). Він вважає їх,«беззаконними і нестриманими» (текст 9). Книга Об'явлення приєднується до цих слів, за-стерігаючи: «Той, хто чинить гидоту й неправду», не ввійде до Божого вічного міста (Об'явл. 21:27).
ЧОМУ МИ ПОВИННІ ГОВОРИТИ ПРАВДУ? Що ж поганого в тому, щоб іноді сказати неправду? Чому Біблія так наполегливо закликає говорити правду?
Розглянемо такі положення: 1. Неправда руйнує свободу й гідність наших жертв, бо завжди пов'язана з маніпуляцією. Кажучи комусь неправду, ми відбираємо в нього можливість обирати, вирішувати й формувати думку, засновану на точній інформації. У такому випадку ми поводимося з людьми нешанобливо, як з об'єктами обману заради наших егоїстичних цілей.
2. Неправда шкодить особистій свободі, людей, які використовують її, бо вони швидко заплутуються в липкому павутинні власного обману й маніпулювання. Авраам Лінкольн сказав: «Жодна людина не має настільки хорошої пам'яті, щоб бути досконалим обманщиком». Тим, хто каже правду, не треба напружуватися, щоб уникнути пасток, які самі собі розставили. А неправ-домовці мають копати все глибше, якщо й далі продовжують казати неправду, намагаючись приховати свій обман.
3. Неправда руйнує довіру. Іноді вдається ввести людину в оману, але ненадовго. Недовіра й підозра зростають у геометричній прогресії, коли обман виявляється. Ніхто не може довіряти обманщикові. Нікого так не підозрюють, як неправдомов-ців. Обманщикам притаманно не довіряти іншим людям, адже вони судять по собі.
4. Неправда завдає шкоди почуттю власної гідності обманщика. Навіть якщо вдається на деякий час ввести в оману інших людей, набагато важче обманути самого себе. Я можу замилювати комусь очі, але тим самим завдаю серйозної шкоди собі, оскільки усвідомлюю, що я ошуканець і лицемір.
5. Обман руйнує наші стосунки з Богом. Комусь це може видатися найменшою втратою у спробі вирішити проблеми. Утім, урешті-решт, ефект від такої поведінки буде найбільш руйнівним.
«Я ТОЙ, ЩО Є» Люди «запитають мене: яке Ім'я Його? -каже Мойсей. - Що я скажу їм?» (Вихід 3:13).
«Еґє ашер Ег'є, - промовив голос із палаючого куща. - Я Той, що є... Отак скажеш Ізраїлевим синам» (текст 14). Промовляючи ці слова, Бог ідентифікував Себе за допомогою Своєї основної характеристики: Він Той, Хто існує вічно.
Апостол Іван пише, що «на початку... Слово», Котре було Богом, уже існувало (Івана 1:1). Текст не вказує, «на початку» чого, оскільки це не має значення. Також він не пояснює, коли з'явився «початок», -це теж у даному випадку не суттєво. Що б це не було, воно має свій початок, однак не Бог. Коли б що не з'явилося, Бог уже був там. Він самодостатній, незмінний, вічносущий.
«Емет» - єврейське слово, що найчастіше перекладається як «істина». У повсякденному мовленні «істина» стосується фактів. «Я кажу вам істину» - означає, що я кажу вам відомі мені факти. Однак біблійна ідея «емет» - не просто чиєсь сприйняття речей, а внутрішня сутність речей, тобто якими вони є. Це не просто те, що ми кажемо, а те, що є.
Псалом 31:6 посилається на Бога «емет», Бога істини (див. також Єрем. 10:10).- Це означає не лише те, що Він Бог, Який говорить істину. Він - Істина, тобто сама реальність. Будь-яка інша реальність походить від Нього і запозичена в Нього.
Ісус сказав про диявола: «Той... в істині не встояв, бо нема в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Івана 8:44). Неправда - повна протилежність сутності Бога. Вона направлена проти Бога, і, потураючи їй, ми усуваємо Господа істини з нашого життя. Якщо ж ми продовжуємо практикувати цю звичку, то поступово стираємо Його образ із наших-душ.
ЧАС ВЕЛИКОГО ОБМАНУ Ісус застерігав, що наближається час, коли мільйони людей будуть переможені найвитонченішим обманом, який будь-коли знало людство. Релігійні лідери, володіючи величезною силою переконання, «будуть чинити великі ознаки й чудеса, щоб звести, якщо вдасться, навіть і вибраних» (Матв. 24:24; див. також 2 Івана 7). Ми називаємо це рухом «антихриста», бо від початку місія Ісуса полягала в тому, щоб розповідати людям Істину про Бога (Івана 18:37).
Апостол Павло також говорить про глобальний обман наприкінці часу. Зверніть особливу увагу, чому цей обман призведе до загибелі багатьох людей. Антихрист, «син погибелі» (2 Сол. 2:3), прийде «з усякою силою, ознаками, фальшивими чудесами, з усякою оманою неправди для тих, які гинуть, бо любові до правди вони не прийняли, аби спастися» (вірші 9,10).
Чому ж мільйони людей будуть зведені останньою великою спокусою? Тому що вони не полюбили правду.
У дев'ятій заповіді ми бачимо, що повеління «Не свідкуй неправдиво!» вимагає від нас любові до Істини. Не достатньо просто перегати говорити неправду. Ми повинні полюбити правду. Чи замислювалися ви над тим, що це означає? Що роблять люди, які люблять правду?
Якщо ми любимо Істину, то будемо шукати її. Ми знайдемо час і докладемо необхідних зусиль (див. Івана 5:39). Щоденне вивчення Біблії та молитва про її розуміння стануть невід'ємною частиною нашого життя (див. Дії 17:11). Подібно до автора псалмів, ми молитимемося: «Провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене» (Псал. 25:5).
Ісус - Істина (див. Івана 14:6). Усе Його життя було відкриттям Істини про Бога (див. Івана 18:36, 37). Отже, якщо ми любимо Істину, то будемо вивчати значення Його слів і вчинків.
Якщо ми любимо Істину, вона буде перетворювати наше життя. Біблія ясно говорить: насправді ніщо не можна вважати істиною, доки вона не змінить нашого життя (див. Гал. 5:7; Римл. 2:8).
І, нарешті, якщо ми любимо Істину, то будемо прагнути ділитися нею. Одного разу побачивши красу Істини та відчувши її силу (див. 1 Петра 1:22), ми будемо захоплюватися нею і для нас стане природним ділитися нею.
Ісус сказав, що місія Його життя полягала у свідченні про Істину (див. Івана 18:37). Залишаючи Землю, Він доручив усім Своїм послідовникам свідчити від Його Імені, щоби виконати це завдання (див. Дії 1:8).
