«У діях природи Господь Бог постає перед нами не менш дивовижним чином, ніж у божественних віршах Писання». Галілео Галілей
З Біблії відомо, що перші п’ять днів творчого тижня Господь готував навколишнє середовище і довкілля для людини, яку мав намір створити. Потім створив Адама і Єву за Своїм образом і подобою та оселив їх в Едемському саду.
Безумовно, Творець обрав для наших прабатьків оточення, найбільш відповідне для їхнього здоров’я і щастя. Не оселив їх у палаці, не оточив штучними прикрасами й розкошами, які сьогодні намагаються придбати так багато людей. Він передбачив для них тісне спілкування з природою і наказав піклуватись про всіх земних істот.
«Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її», -- нагадує псалмоспівець. (Псал. 23:1). Розуміння цього давало первісним людям можливість насолоджуватись життям, навчатися і розвиватися так, як заповів Бог, однак все зруйнував гріх, прямі «нащадки» якого – заздрість, ненависть і насильство проникли у світ. Природа також постраждала від наслідків гріха, і коли гріх не можна було довше терпіти, всесвітній потоп знищив грішників, але Бог відновив природу.
Ми віримо, що природа – це об’явлення Бога про Самого Себе. Якщо спостерігати за нею і вивчати її з покірним серцем, це поглибить віру в Бога й довір’я до Нього. Таке дослідження також здатне пролити світло на любов Бога до Своїх творінь. Це може бути великим джерелом психологічного і духовного спокою. В наш час, коли все руйнується, краса природи та її свідчення про Бога можуть стати джерелом великої втіхи і надії.
Коли гріх знищив передбачений Богом план, навколишнє середовище стало ворожим. На зміну радісній благотворній праці прийшов вадкий труд. Запанував егоїзм. Почалася експлуатація земних ресурсів, яка триває і досі. Ліси вирубують, русла рік змінюють, багатства ґрунту бездумно витрачають, безупинно зростає рівень забруднення природи. Сонячне світло, таке потрібне для здоров’я, стає нашим ворогом, якщо ми задовго перебуваємо під його впливом.
Усі ми бачимо, що іноді природа повстає проти нас, несучи жах і смерть через землетруси, виверження вулканів, повені тощо. Чому трапляються такі трагедії, коли і де вони відбудуться, – на ці питання ми поки що не маємо відповіді. Однак Біблія, відкриваючи нам реальність великої боротьби між Богом та сатаною, говорить, що цей ворог людини може використати дії природи для своєї мети. І все ж, незважаючи на жахливі катастрофи, у природі можна побачити доброту Бога.
Доведено, що людина впродовж життя вбиває в десятки разів більше тварин і комах, аніж будь-який інший вид на планеті. Майже щодня ми знищуємо той чи інший вид флори і фауни.
Саме людина здатна на таку агресію, яка ніде не зустрічається в природі.
70% країн, що розвиваються, сьогодні цілком залежать від милості природи: 90% їхніх потреб у їжі, одязі, паливі й ліках забезпечуються за допомогою дарів природи. Більше 3 мільярдів людей цілком залежать від біологічного різновиду океану, моря чи річки; 1,6 мільярдів користуються дарами лісу; біля 1 мільярда людей живуть в пустелях і засушливих місцевостях.
Швидкість зникнення видів в 1000 разів перевищує сьогодні природну.
Необдумане втручання людини в природу призводить до різноманітних катаклізмів. Наприклад, якщо осушити болото чи, навпаки, створити штучне водоймище, відбудеться порушення системи режимів вологості і температури. Як наслідок : посуха або зливи та град розміром з куряче яйце.
Бачимо, що неконтрольована вирубка лісів на Закарпатті вже спричинилася до локальної екологічної катастрофи. Адже земля – це єдина екологічна система. Якщо погасити її в одному місці, отримуємо природний бунт в іншому.
До речі, учені висунули обґрунтоване припущення про зв’язок землетрусів на Тайвані з найвищим у світі хмарочосом Taipei 101. Після того, як гігантський торгово-офісний центр почав працювати, просто під ним сейсмологи зафіксували поштовхи в 3,8 бали. Учені вважають, що саме тиск величезної, спеціально укріпленої конструкції на землю міг активізувати сейсмологічні процеси.
У своєму науково-технічному господарюванні ми часто забуваємо, що Господь довірив нам навколишній світ не для безжальної експлуатації, а для мудрого й бережливого піклування. А піклування починається не з цілого лісу і навіть не з одного дерева, а з однієї травинки.
Наприклад, якщо ви хочете, щоб рослини на городі росли гарно, не варто без потреби зайвий раз доторкатися до них. Учені Медичного центру Стенфордського університету виявили гени «доторкуваності», котрі припиняють ріст рослин через дію на них вітру, дощу, а також доторкування людини чи тварин. «Рослина не може втекти від стресу чи небажаних чинників, – пояснює біохімік Джанет Брааум, – єдине, що може, – це принишкнути, стати непомітною, змінити темп росту. Тоді її не зломить вітер чи не зірве людина». Тепер учені перевіряють, як доторкування змінює вміст кальцію у клітинах рослин. У вазонів – рослин одомашнених – реакція на дотик людини зовсім інша. Відомий випадок, коли кактус скинув колючки, бо господар помешкання зумів його «переконати» , що він у безпеці.
Творець наказав людині оберігати навколишнє середовище і ніколи не скасовував Свого повеління. Коли Він наділяв планету природою, то сказав: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі» (Бут. 1:11). Бачимо, що наголос робиться на насінні, але якщо людина не буде послушною, то (сказано однозначно): « поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, бо поїдять його вороги ваші» (Левіт 26:14-16).
Отже, якщо коли люди не припинять нищити природу, то не лише хворітимуть, але й не матимуть що їсти. А коли це сказав Сам Бог, то тут уже не допоможуть ніякі вищі технології.
Один зоолог, вивчаючи життя й звички хробаків, посадив хробака в коробку з двома отворами і біля одного з них був натягнутий дріт, по якому проходив електричний струм. Щоб вийти з коробки, хробак попрямував до цього отвору, але, отримавши удар струмом, повернувся назад. Відтак вдруге спробував скористатись цим виходом, але результат був таким же. Після цього хробак, мабуть, уже зрозумів у чому справа і почав користуватись лише другим отвором. Двох уроків було достатньо, щоб зробити його мудрим.
А скільки уроків потрібно людині, щоб вона по-справжньому захищала навколишнє середовище, а не згадувала про нього лише раз на рік ?
