uElite Design

Як чудово перебувати в домі Господнім, йти на зустріч Христу і славити Його! А найголовніше – зупинитися після напруженого тижня, залишити всі свої турботи і прийти перед Лице Господнє і знати, що він тут, поруч з нами, бо Вірний Той, Хто обіцяв, що «… де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє, та і Я серед них…»

XXI століття – час бурхливого розвитку ЗМІ, економічної активності країн світу, час новітніх інформаційних технологій, які дозволять за лічені секунди надіслати потрібну інформацію або зв’язатися з одного в інший куточок світу (як у випадку з інтернетом чи телефонним зв’язком). Це час, коли техніка розвинена до такого рівня, що подорож з одного материка до іншого займає не місяці і роки, як це було колись, а всього декілька годин.

Але XXI століття – це ще й доба страшенного ритму і темпу. І щоб відповідати своєму часові, щоб хоча б щось встигати в своєму житті, людина входить в цей напружений ритм, перетворюючись на запрограмований механізм, який кудись увесь час поспішає. І вона зовсім не замислюється над тим, для чого вона живе на землі, які плани у Бога стосовно Нього і що вона живе можливо не для того, щоб «мчатися за вітром».

Господь знає наше життя, Він знає кожен наш день і зі сторінок Свого слова Він ніжним голосом звертається до нас і закликає нас: « Зупиніться і пізнайте, що Я Бог». (Пс. 45: 11)

Сьогодні, цього вечора, Господь запрошує вас зупинитися, принести усі турботи до Ніг Того, Хто може вам допомогти, відкрити своє серця та Біблії.

Наша перша історія, над якою ми будемо розмірковувати записана в Євангеліє від Луки 10 розділі з 38 по 42 вірші. Ця історія нам дуже добре відома, чи не так? Але в ній міститься дуже важлива засторога й вістка для кожного із нас. Ісус прийшов у дім Марфи і став навчати. В цей час Марфа турбувалася про те, як пригости любого Гостя, що приготувати, а Марія – сиділа у Ніг Ісуса і слухала Його слова. Ця історія ілюструє, показує нам два типи людей: тих, хто подібно нам метушаться, турбуються і щось намагаються зробити увесь час, вони заклопотані земними справами, які, безперечно, важливі й потрібні, але не настільки, щоб ставити їх на перший план в нашому житті й приділяти їм свій час. Ну, й протилежна їй група. До якої групи належимо ми – люди, які знають, в який час живемо, які мають надію і вірять на швидке повернення Ісуса. Давайте подивимось, що говорить з цього приводу Сам Господь. Відкриймо Псалом 45 вірш 11. Що говорить тут Господь? «Зупиниться і пізнайте, що Я Бог». Чому так важливо зупинитися серед цього коловороту суєти, чому так важливо перевести свій погляд з всього буденного до вічного, до Того, Хто може врятувати. Розглянемо декілька причин.

По-перше, науково доведено, що людина, яка має емоційний, фізичний, духовний відпочинок має більшу працездатність. Натомість, люди досить часто можуть працювати роками без перепочинку, без відпустки.

По-друге, відпочинок – дарунок від Бога. Це Він встановив, щоб кожна людина відпочивала, це Він посилає нам сон після напруженого дня, це Його Всемогутня рука дає нам підтримку і саме Він встановив Суботній день як пам’ятник творінню й особливого спілкуванню зі Своїм народом. В Числах 20: 8-11 ми читаємо, що Господь назначив шість днів для праці, для виконання усіх необхідних справ, а Субота – для Господа, щоб у цей День ми зупинилися і все віддали для Бога. Що означає «зупинитися і все віддати Богові»?

Зупинитися – це залишити всі свої справи і направити свій погляд до вічного, до небесного, до Бога.

А «віддати все Богові» - це віддати все Йому: всі наші проблеми, наші хвилювання, наші сумніви й страхи сховати в Ньому й довіритися Йому, бо Він … чит. Мтф. 6:31-34.

Це й стосується і нашого часу. Ми говоримо і знаємо про десятину в грошовому еквіваленті або ж матеріальному. А як на рахунок нашого часу? Хіба час – не дарунок від Бога, хіба не Він дарує нам кожну хвилину нашого життя, хіба Господь не заслуговує, щоб ми давали часову десятину. Натомість Він обіцяє нас благословити.

Для чого людині потрібно наближатися до Бога? Останнім часом стає популярним так званий деїзм – релігія, яка проголошує, що світ та людина створені Богом, але після створення Він залишив їх напризволяще. Людина була позбавлена Божої опіки і тепер вправі сама керувати своїм життям і вона є володарем свого життя. Досить сумно, чи не так? Людина, яка вірить в цю теорію, найнещасніша, тому що немає надії, піклування, любові, захисту, яке пропонує і дарує нам Господь Бог.

Так для чого людині потрібно наближатися до Бога?

По-перше, тому що ми – Його творіння. Господь створив нас за Своїм образом та подобою (Бут. 1:26). Він наділив нас моральною природою. У кожної людини є совість, тобто при створені Господь подарував кожному Духа Святого, Який наставляє нас та вказує нам на помилку, якщо ми зробили щось неправильно. Крім того, лише людина створена для того, щоб служити своєму Творцеві.

По-друге, наближення людини до Бога, її служіння і послух Йому – це благо для неї. Кожного разу коли ми приходимо до Бога в молитві, ми можемо бути впевнені, що Він чує нас. Сотні ангелів і Сам Господь чує нашу молитву й поспішає нам на допомогу. (Дан. 9:23).

Ми виявляємо шану і любов до Бога, коли приносимо хвалу Йому. А Він обіцяє, що явить нам спасіння. (Пс. 49:23)

Чим більше ми шукатимемо волі Божої, а вона записана на сторінка Його Слова, тим ближче ми ставатимемо до Нього. У нас розвиватимуться якості плоду Святого Духа, наше життя буде у безпеці. Ми помітимо, що думки наші зміняться стануть більш виваженими.

Пс. 118:105. Слово Боже – це дивовижна і глибока мудрість; це спасіння для кожної людини. Сьогодні Господь закликає нас зупинитися і пізнати Його мудрість, яка може повести нас. Наставити на правильний шлях, зцілити та загоїти рани.

Бог має стосовно нас плани, які слугуватимуть на благо нам, а не на зло. Своїм учням Він сказав: « Я зроблю вас ловцями людей». Це показує, що Ісус мав певний план для них, аби вони стали Його послідовниками і ловцями людей. Образ «ловців людей» перекликається з професією Петра і Андрія. Щодня і щоночі вони залишали спокійну і безпечну територію села, зустрічалися в човні і вирушали в плавання по непередбачуваному й бурхливому озері. Часто ризикуючи власним життям, вони закидали сіті, аби зловити рибу і доставити її на берег. Тепер вони навчаться «ловити» людей так само, як вони навчилися закидати рибальські сіті. Вони повинні будуть залишити свою зону комфорту, навчитися умінню спілкуватися з людьми і збирати їх біля берега Божого царства. Одним словом – вести до Христа. Наша мета – йти до Христа і приводити інших до Бога.

Безперечно, у нас є проблеми і хвилювання, але сьогодні Бог кличе просить: «Прийдіть до Мене всі обтяжені і знеможені й Я вас заспокою».

Він каже: «И до старости вашей Я тот же буду, и до седины вашей Я же буду носить вас; Я создал, и буду носить, поддерживать и охранять вас.» (Ис.46:4)