Багатьох людей дивує той факт, що Ісус не повідомив точної дати й часу Свого повернення. Причина цього, імовірно, криється в природі людського серця. Якби ми знали точний час, ми б ігнорували Його поради щодо того, як нам потрібно жити. А за кілька годин до Його запланованого повернення ми 6 похапки намагалися до цього підготуватися. Але така підготовка не принесла б жодної користі. Ось чому Ісус прийде несподівано. Він Сам сказав: «Про той же день і годину ніхто: ані небесні ангели, ані Син, а тільки один Отець» (Мате. 24:36).
Говорячи про Своє повернення, Ісус підкреслив, що все відбудеться, як за днів Ноя: «Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж - аж до того дня, як Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав; аж ось прийшов потоп і забрав усіх, - таким буде і прихід Сина Людського» (Матв. 24:37-39).
Нічого поганого у створенні сім’ї немає. Той факт, що люди одружуються, не є ознакою Другого приходу. Основна думка в тому, що повернення Ісуса станеться несподівано. Коли воно відбудеться, люди будуть жити своїм звичайним, сповненим турбот життям. Лише деякі стежитимуть за ознаками часу. Так було за днів Ноя. Люди були настільки зайняті своїм життям, що в них не залишалося часу для Бога. Коли Ной почав говорити їм, що світ скоро буде затоплений, ніхто йому не повірив. Люди подумали, що Ной збожеволів, і глузували з нього.
Вістка, що проповідував Ной, не користувалася популярністю. Прийняти її - означало виставити себе на посміховисько. Так само сьогодні біблійна вістка видається дивною для нашого покоління. Дехто говорить, що вірити свідченням Біблії - нерозумно. Так само це сприймалося й за днів апостола Павла, який писав: «Бо слово прохрест є безумством для тих, що гинуть, а для нас, які спасаємося, це - Божа сила» (1 Кор. 1:18).
Люди перед потопом не були готові до цієї події, у такому ж самому стані буде багато людей, коли повернеться Ісус. Апостол Петро говорить, що перед Другим приходом історія повториться. «...В останні дні прийдуть із насмішками кепкуни... і скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо відколи впокоїлися батьки, все залишається так, як від початку творення!» (2 Петра 3:3, 4). Багато хто буде висміювати ідею повернення Ісуса. Вони будуть переконані, що все, як завжди, йтиме своїм плином, і наполягатимуть на тому, що нічого страшного ніколи не відбудеться. Зрештою до всіх, хто готується до Другого приходу Христа, вони ставитимуться так, наче ті прибульці з іншого світу.
У наступних віршах апостол Петро намагається пояснити очевидну затримку: «Це одне хай не буде приховане від вас, улюблені: один день у Господа - мов тисяча років, а тисяча років - немов один день! Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:8, 9).
Дві думки особливо важливі у словах Петра. Перша - це короткочасність людського життя. Скільки років людина може прожити сьогодні? В Японії недавно померла жінка, якій було 113 років. Але хіба можна порівняти ці роки з вічністю? Тому Прихід Ісуса не затримується. Порівняно з Божою вічністю люди живуть не більше ніж мілісекунду.
Друга думка стосується Божої милості. Господь любить людей. Якби все залежало від Його любові, кожен отримав би спасіння, але спасіння вимагає особистого рішення. Ніхто не може втручатися в це. Бог створив людину вільною моральною істотою. Він залишає за нею право вибору. І хоч Він дав нам Своє Слово для того, щоб наслідки вибору були зрозумілі, проте вибір залишається тільки за нами.
Бог любить людство й довготерпить усіх. Однак це ще не свідчить про те, що Він не повернеться чи що двері благодаті будуть відчинені вічно. Петро продовжує: «А Господній день прийде, мов злодій уночі, коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10). Тут знову наявний елемент несподіванки. Злодії не дають нам знати наперед про той час, коли вони прокрадуться до нас у дім. Петро порівнює повернення Ісуса з непередбаченим пограбуванням. За допомогою порівняння він указує на несподіванку.
Ісус бажає, щоб Його діти завжди були готові. Тому Він сказав: «Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю та пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано, наче пастка, бо прийде він на всіх, що проживають на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, постійно моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, - і стати перед Сином Людським» (Луки 21:34-36).
Сьогодні багато хто думає про те, що відбувається тут і зараз. Вони переконані, що не варто розмірковувати про Небеса, оскільки на Землі багато цікавого. «Життя коротке, - вважають вони, - і ми не можемо витрачати його, керуючись утопічними мріями. Ми повинні бути практичними».
Ми повинні бути практичними? Дозвольте мені як контраргумент навести вам приклад, узятий в одного письменника. Припустимо, що ми живемо сто років і наші дні наблизилися до кінця. Ми виявляємо, що інші мають рацію. Небес не існує. Прихід Христа не більше ніж утопія. Вічного життя немає. То що ж я втрачу, якщо нічого немає? Нічого! Я абсолютно нічого не втрачаю, якщо я прожив своє життя як добропорядний хрис¬тиянин. Але давайте припустимо, що в кінці нашого життя ми зробимо висновок, що Біблія є істинною. Небеса реальні, вічне життя теж реальне, і Христос справді прийде, щоб узяти із Собою тих, хто до цього готовий. У такому разі, якщо раніше ми не прислухалися до закликів, які лунали зі сторінок Біблії, ми все втратимо. Цей висновок простий і водночас реальний та правдивий.
Дуже скоро настане день, коли люди прокинуться, як зазвичай, аби виконувати свої повсякденні обов'язки. Робітники на заводах почнуть працювати. Клуби та розважальні центри будуть переповнені. Люди, як завжди, будуть чинити добро і зло в гонитві за своїми мріями. Нічого незвичайного. Усе так само, як було за днів Ноя.
Раптом на небесах з'явиться маленька хмаринка. Кожної секунди вона буде ставати дедалі більшою. Земля почне трястися з неймовірною силою. Ось як апостол Іван описує цю сцену: «І я глянув, коли Він відкрив шосту печать. І був великий землетрус, і сонце стало темне, як той волосяний міх, а весь місяць став, наче кров. І небесні зорі попадали на землю, як смоківниця скидає свої плоди від сильного пориву вітру. І небо відійшло, згорнувшись, як сувій; і кожна гора та острів зрушилися зі своїх місць. А земні царі, і вельможі, і тисяцькі, і багатії, і сильні, і кожний раб, і кожний вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах, гукаючи до гір та до скель: Упадіть на нас і сховайте нас від обличчя Того, Хто сидить на престолі, та від гніву Агнця! Бо прийшов великий день Його гніву, - і хто може встояти?» (Об'явл 6:12-17).
Доки одні з жахом тікатимуть, ті, які очікували Другого приходу й готувалися до цього дня, піднімуть руки й вигукнуть: «...Це наш Бог, що на Нього ми мали надію - і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, - тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» (Ісаї 25:9).
Світ, як достиглий плід, чекає на свої жнива. Христос повертається, щоб покласти край довгій і сумній історії гріха. Він повертається, щоб забрати саме вас додому, щоб сказати, що Він завжди сподівався побачити вас у вічності разом із Ним серед спасенних. На Небі для вас готове місце, і ваша присутність там дуже бажана. Ви - найдорожче, що є в Ісуса на Землі. Ви - такі, які є, з усіма вашими радощами і печалями, переживаннями і конфліктами, з-усіма гарними якостями й помилками, - необхідні Йому. Настільки необхідні, що Він приходив для того, аби померти за вас на Голгофському хресті, і тепер повертається, щоб забрати вас із Собою додому. Чи готові ви до цього?
