uElite Design

Часто життя потерпілого залежить від тих, хто виявився поруч. На жаль, багато людей не знають, як діяти в екстремальних ситуаціях. І людина, котра могла б вижити, помирає прямо на очах...

Щодня життя вимагає від нас прийняття певних рішень. Часто від цих рішень залежить життя людини. Як ми можемо прийняти правильне рішення? Ми повинні бути обізнаними щодо необхідних дій у кожній конкретній ситуації і, надаючи допомогу, просити Бога про Його керівництво. Біблія дає нам приклад, яким повинно бути наше ставлення до постраждалої людини — милосердним, безкорисливим, жертовним, ми повинні проявляти любов. Чудовий приклад — добрий самарянин із притчі Ісуса. Господь бажає зробити нас людьми, здатними допомогти іншій людині, що потрапила в біду. Але для цього нам необхідні знання про допомогу в екстремальних ситуаціях до прибуття лікаря.

Головне — навчитися правильно діяти в перші секунди після виявлення потерпілого, щоб зберегти йому життя до прибуття лікарів.

Що собою представляє перша допомога? Перша допомога — це комплекс невідкладних найпростіших заходів з метою спасіння життя людини й запобігання ускладненням при нещасному випадку або раптовому нападі, проведених на місці події самим постраждалим або іншою особою (взаємодопомога) до прибуття медиків і надання більш кваліфікованої медичної допомоги.

Мета першої допомоги. Перша допомога припускає досягнення декількох цілей. По-перше, необхідно усунути негативний фактор (пожежа, утоплення, електричний струм, обвал, отруєння і т.д.). Пам'ятайте при цьому про власну безпеку!

По-друге, необхідний первинний огляд потерпілого й усунення найбільш загрозливих факторів, що можуть призвести до смерті в найближчі хвилини.

По-третє, подальший (вторинний) огляд потерпілого з метою попередження можливих наступних ускладнень (шок, зміщення уламків кісток, тривала кровотеча).

І, нарешті, останнє, що потрібно зробити, — підтримувати основні життєві функції (дихання, серцева діяльність) до надання професійної медичної допомоги.

Особливості надання першої допомоги:
Пам'ятайте! Допомогу надає той, хто побачив потерпілого. Якщо ми будемо чекати, що з'явиться той, хто допоможе людині замість нас, то, найімовірніше, ми втратимо дорогоцінний час, що може коштувати людині життя.

Тому ми повинні навчитися надавати першу допомогу.

Отримайте дозвіл на надання першої допомоги потерпілому, якщо він у свідомості.
Той, хто надає допомогу, повинен зберігати самовладання й не піддаватися паніці. Це важливо для потерпілого і для оточуючих людей. Той, хто метушиться, не викликає довіри. Розпорядження, що віддаються, і команди повинні бути чіткими, зрозумілими й несуперечливими. Надаючи допомогу, ми повинні молитися й вірити у відповідь — допомогу Бога.

Переміщення потерпілого з місця події здійснюється тільки при безпосередній загрозі для життя на даному місці.

Виклик бригади швидкої медичної допомоги (ШМД). Якщо рятувальник поруч із постраждалим один, то ШМД викликається тільки після надання невідкладної допомоги, що забезпечує збереження життя людини.

Ваші дії повинні бути наступними:
1. Попередня оцінка ситуації і усунення фактора, що завдає шкоди.
2. Первинний огляд і невідкладна допомога.
З. Виклик ШМД.
4. Вторинний огляд і попередження ускладнень.
5. Спостереження за потерпілим до прибуття медиків та надання професійної допомоги.
6. Завжди — молитва!

Швидкий огляд місця події
Що відбулося, чи безпечне місце події (для надання допомоги), скільки потерпілих і кому у першу чергу по¬трібна допомога, чи можуть оточуючі вам допомогти (залучити оточуючих до надання допомоги, попросити ви¬кликати ШМД)?

Огляд постраждалого (на відстані)
Що можна припустити при першому погляді на нерухому лежачу людину? Смерть (клінічну чи біологічну) чи непритомність людини. Якщо вона нерухома, то спочатку потрібно визначити — жива людина чи мертва. На цьому етапі з'ясування обставин того, що сталося, тільки призведе до втрати дорогоцінного часу.

Також на відстані можна побачити деякі ознаки ушкоджень, наявність яких визначатиме подальшу допомогу. Наприклад:
• Калюжа крові. Якщо її діаметр перевищує 1 метр або кров'ю просочена вся штанина, то варто припустити крововтрату, небезпечну для життя.
• Неприродне положення кінцівки або її травматична ампутація — це достовірна ознака перелому й найважчої травми.
• Поза «жаби». Ноги, підняті й розведені в колінах, — ознака ушкодження кісток таза, стегнових кісток і хребта. Це небезпечні ушкодження, тому що супроводжуються сильною кровотечею, що може призвести до швидкої загибелі людини.

Зорієнтувавшись у ситуації, потрібно оглянути людину, зосередивши увагу на ознаках життя: наявності свідомості, реакції зіниць на світло, серцевої діяльності, дихання.

Як визначити ознаки життя?
• Людина при свідомості хоч якось реагує на гучний окрик, оплеск над вухом, сильне стискання трапецієподібних м'язів (5 с).
• З'ясувати реакцію зіниці на світло, вологість і блиск роговиці можна піднявши пальцем верхнє віко потерпілого. При цьому широка зіниця звузиться в діаметрі, реагуючи на потік променів світла.
• Про роботу серця свідчить пульс на артеріях. Найкраще його визначати на сонній артерії. Це можна зробити, якщо чотирма пальцями правої руки трохи надавити в поглибленні між кадиком і сусіднім м'язом (близько 10 с). Якщо пульс є, ви його відчуєте. (Спробуйте зараз прощупати пульс на своїй сонній артерії"). Перевіряти пульс на руці немає сенсу, тому що внаслідок травми розташовані на периферії судини сильно звужуються, видавлюючи із себе кров у напрямку до життєво важливих органів грудної клітки й мозку.
• Виявлення ознак дихання не буде необхідним у випадку відсутності пульсу на сонній артерії, тому що після зупинки серцевої діяльності самостійне дихання зберігається не більше півхвилини.

Щоб з'ясувати, дихає людина чи ні, потрібно вміти «слухати», «бачити» і «відчувати»:
• потрібно нахилитися вухом до обличчя потерпілого, дивлячись при цьому на грудну клітку й «слухати» (звук дихання);
• при цьому потрібно дивитися на грудну клітку, щоб «бачити» її підняття при диханні;
• паралельно намагайтеся «відчувати» рух повітря, що видихається, на своїй шкірі.
Використовувати ватку або дзеркало для виявлення наявності дихання — втрата часу.

Якщо ви не виявили ознак життя, можна припустити, що потерпілий перебуває в стані клінічної або біологічної смерті.
Клінічна смерть - це час, протягом якого спроби повернути людину до життя можуть виявитися успішними; це час, коли на фоні припинення серцевої діяльності й дихання ще залишаються жити клітини кори головного мозку. Зазвичай це триває близько 4-5 хв.

Три головних ознаки клінічної смерті:
1) втрата свідомості (людина не реагує на окрик, оплеск і т. д.);
2) відсутність реакції зіниць на світло;
3) відсутність пульсу на сонній артерії.
У разі виявлення ознак клінічної смерті потрібно швидко переконатися в наявності або відсутності ознак біологічної смерті, тобто ознак настання незворотних наслідків у корі головного мозку, коли вже неможливо повернути людину до життя й спроби оживлення будуть марними.

Ознаки біологічної смерті:
• Ознаки висихання роговиці («оселедцевий блиск», помутніння зіниці).
• Поява феномена «котячої зіниці» (при обережному стиску ока з боку кутів до центра зіниця змінює свою форму, витягаючись по вертикалі) — це свідчить про те, що смерть настала як мінімум 10-15 хв. тому.
• «Поява трупних плям (на тих ділянках тіла, які стикаються з поверхнею, на якій лежить людина) — смерть настала близько 30-40 хв. тому.
• Трупне задубіння (кінцівки майже неможливо зігнути або розігнути) — смерть настала близько 2 год тому.

У разі відсутності ознак життя й ознак біологічної смерті проводяться реанімаційні заходи: штучна вентиляція легенів і непрямий масаж серця (серцево-легенева реанімація).

Якщо ви виявили джерело сильного витікання крові (пульсуючий струмінь червоної крові - це кровоточить артерія) - якнайшвидше зупиніть його, тому що потерпілий за короткий час втрачає великий об'єм крові. Для цього можна накласти стандартний або імпровізований (пояс, тканина) джгут, притиснути своєю рукою судину в рані або накласти тугу пов'язку поверх накладеного на область, що кровоточить, валика бинта. Якщо це кінцівка й кровоточить невелика судина, можна підняти її високо над рівнем тіла. Кровотеча з вен (кров темна, випливає без пульсації) не настільки небезпечна, але також вимагає зупинки — шляхом накладення тугої пов'язки на рану.

Якими повинні бути наші дії за наявності ознак клінічної смерті?
Першою дією при реанімації повинно бути нанесення прекардіального удару (це удар, що наноситься в область серця). Такий удар спричиняє ефект струсу й може «завести» серце.

Правила нанесення прекардіального удару:
1. Перш ніж наносити удару, необхідно переконатися у відсутності пульсу на сонній артерії.
• Не можна — наносити удару при наявності пульсу на сонній артерії!
• Не можна — наносити удару дітям молодшим 7 років!
• Не можна наносити прекардіального удару при наявності серцевої діяльності (наприклад, тренуючись у виконанні його на будь-якій людині або при наявності пульсу на сонній артерії у потерпілого), оскільки можна збити ритм серця.

2. Перш ніж наносити удару, необхідно покласти потерпілого на тверду поверхню й звільнити грудну клітку від одягу або принаймні переконатися, що в місці нанесення удару немає ґудзиків, медальйонів та інших твердих предметів.

3. Необхідно двома пальцями лівої руки прикрити мечоподібний відросток (нижня кінцева ділянка грудини), щоб зберегти його від удару, тому що він легко відламується від грудини й може травмувати печінку.

4. Удар наноситься ребром стиснутої в кулак правої долоні по грудині, трохи вище (2-3 см) мечоподібного відростка, прикритого двома пальцями іншої руки. Лікоть руки, що наносить удар, повинен бути спрямований уздовж тіла потерпілого. Удар наноситься з висоти 25-30 см, різко, з відскоком. Щоб в екстремальній ситуації все зробити правильно, потренуйтесь зараз на дивані, ліжку, стільці.

5. Після удару необхідно проконтролювати пульс на сонній артерії. Якщо пульс не з'явився, то необхідно приступити до комплексу СЛР.

Серцево-легенева реанімація (СЛР) складається з непрямого масажу серця й штучної вентиляції легенів.

Непрямий масаж серця (НМС).

Суть його полягає в тому, що при кожному інтенсивному натисканні на грудну клітку кров із серця видавлюється в артерії (судини, що йдуть до периферії). Після припинення натискання кров знову заповнює серце через вени (судини, що приносять кров з периферії до серця). Кожне правильно виконане натиснення на грудину заміняє одне серцеве скорочення. Наші руки стають штучним серцем постраждалого!

Правильне проведення НМС у ритмі 60 разів на хвилину забезпечує 30-40 % обсягу нормального кровообігу, чого достатньо для підтримки життя протягом декількох годин.

Про ефективність НМС можна зробити висновок уже через 1-2 хвилини.
Ознаки ефективності НМС: порожевіння шкіри обличчя й звуження зіниць. З появою цих ознак, але за відсутності самостійного пульсу на сонній артерії, НМС можна продовжувати нескінченно довго — мозок буде жити. Навіть при відсутності ознак ефективності реанімації НМС варто проводити не менше 20-30 хвилин.

Правила проведення НМС:
1. Проводиться при положенні постраждалого «на спині» тільки на твердій поверхні.
2. Надавлювати на грудину можна тільки в конкретному місці: на 2-3 см вище мечоподібного відростка (у точці нанесення серцевого удару).
3. Долоню потрібно розташувати по середній лінії грудини так, щоб великий палець був спрямований або на підборіддя, або на живіт потерпілого.
4. Давити на грудину можна тільки випрямленими в ліктях руками.
5. Використовується не тільки сила рук, а й зусилля всього плечового пояса, спини й верхньої половини тулуба.
6. НМС ефективний тільки тоді, коли при кожному натисканні грудна клітка прогинається на 3-4 см.
7. Кожне наступне натискування потрібно починати тільки після того, як грудна клітка повернеться у вихідне положення. Інакше легко можна зламати ребра.

Пам'ятайте! У домашніх умовах з метою тренування ви можете спробувати правильно поставити руки, розташуватися біля покладеної людини, але не потрібно надавлювати, ви цим можете нашкодити здоровій людині, що довірилася вам.
Не можна: припиняти НМС при переломі ребер; припиняти НМС при наявності ознак ефективної реанімації; переривати НМС довше, ніж на 15-20 с

Штучна вентиляція легенів (ШВЛ)
У положенні на спині в потерпілого відбувається западання язика й затікання в дихальні шляхи крові, слизу і вмісту шлунку. Тому перед проведенням ШВЛ насамперед необхідно повернути потерпілого на живіт і очистити ротову порожнину. Потім знову перевернути його на спину й забезпечити прохідність дихальних шляхів. Якщо немає черепно-мозкової травми, закинути голову й висунути вперед нижню щелепу, надавлюючи мізинцями обох рук на її кути (біля вух) знизу вгору, а 4 пальці рук розмістивши під щелепою (уздовж неї). Також потрібно трохи розігнути шию, однак, при підозрі на ушкодження шийного відділу хребта тільки висувається нижня щелепа.

Техніка виконання ШВЛ:
1. Закинути голову потерпілого й висунути нижню щелепу.
2. Великим і вказівним пальцями однієї руки затиснути ніс людини.
3. Іншою рукою, підтримуючи нижню щелепу, відкрити рот потерпілого.
4. Щільно притиснутися губами до губ постраждалого (техніка «рот у рот») або обхопити губами ніс постраждалого (техніка «рот у ніс»).
5. Видихнути в потерпілого весь обсяг своїх легенів з максимальним зусиллям.
6. Немовлятам проводять вдування одночасно в рот і в ніс. Дітям видихається половина або 2/3 обсягу (у них обсяг легенів менший) видиху реаніматора, залежно від віку дитини. Про ефективність роблять висновок за рухом грудної клітки.

Показником ефективності вдиху буде підйом грудної клітки. Якщо повітря не проходить, то потрібно проконтролювати положення голови й нижньої щелепи, очистити дихальні шляхи й спробувати вдих ще раз.

Звичайне проведення НМС чергується з ШВЛ. Для проведення ефективної реанімації потрібні помічники.
• Якщо діє 1 людина, то оптимальне співвідношення НМС - 15 натискань на грудину й 2 вдихи ШВЛ. У команді з 2-3 людей НМС проводиться у співвідношенні 5:2 відповідно.
• Частота ШВЛ у дітей старшого віку до 20-24 вдихів на хв, у немовлят — 40 на хв. Частота НМС 80-100 натискань на хвилину (у немовляти — до 120 на хв). Дитині НМС робиться однією рукою, немовляті — двома пальцями (вказівний і другий пальці провідної руки реаніматора).

Умови проведення СЛР:
• для збереження головного мозку — прикласти холод до голови;
• для швидкого повернення крові до серця — підняти ноги потерпілого під гострим кутом до землі;
• для видалення повітря, що потрапляє в шлунок — періодично повертати потерпілого на живіт і надавлювати кулаком нижче пупка, очищаючи після цього ротову порожнину;
• кожні 1-2 хв. варто контролювати — чи не з'явився самостійний пульс на сонній артерії й самостійне дихання. У цей час у реанімації робиться пауза на 10 с

Результати реанімації:
• за відсутності ознак самостійної серцевої діяльності й дихання, але при наявності ознак ефективної реанімації — потрібно продовжувати СЛР (нескінченно довго);
• за відсутності ознак ефективної реанімації її потрібно продовжувати до появи ознак біологічної смерті або до прибуття ШМД, але не менше 30 хвилин;
• з появою пульсу, але відсутністю самостійного дихання потрібно продовжувати робити ШВЛ з частотою 15 вдувань на хвилину;
• з появою пульсу й дихання, але відсутністю свідомості, потрібно повернути потерпілого на живіт і прикласти холод до голови;
• якщо з'явився пульс на сонній артерії, то потрібно надати подальшу допомогу: при кровотечі — зупинити її;
• на рану накласти стерильну пов'язку;
• при переломі накласти шини.

Наступний етап — це запобігання можливих ускладнень. Проводиться тільки після усунення безпосередньої загрози для життя потерпілого.

Потрібно більш уважно оглянути потерпілого, з'ясувати, по можливості, обставини того, що сталося й зробити висновок про характер отриманих ушкоджень. Паралельно проводяться: зупинка кровотечі, іммобілізація переломів, профілактика шоку, перев'язка ран.

На цьому етапі за постраждалим необхідно спостерігати, тому що в деяких ситуаціях можлива повторна зупинка серцевої діяльності й необхідні повторні реанімаційні заходи.

До прибуття ШМД найрозумніше — залишити потерпілого на місці, не переносити. Обережне транспортування можливе при загрозі пожежі, вибуху та іншій небезпеці, а також при сильній кровотечі.

Як бачите, особливо складного нічого немає. Бог ставить нас у всілякі життєві ситуації, коли ми можемо комусь допомогти. Чи правильними будуть наші дії — залежить від наших знань, елементарних навиків, уміння взяти відповідальність на себе й від нашого зв'язку з Богом.