uElite Design

¹Той день, день гніву - відома фраза з «Реквієму» Моцарта, яка говорить про Божий Суд. Узята з біблійної книги Софонії (Соф. 1:15).

Гаряче сонце кидало косі, мерехтливі промені на витіюваті стовпи багатого єгипетського дому. Молодий раб Йосип повертався у свою кімнату після важкого робочого дня. Якщо б хто-небудь з боку подивився на цю молоду людину, він, безперечно, міг би сказати, що Йосипа супроводжує удача, незважаючи на складні життєві обставини. Так, його брати вчинили з ним несправедливо, продали в рабство, та лише уявіть: він стрімко підіймається кар'єрними сходинками й зі слуги стає головним управляючим. Він звітує перед самим господарем - Потіфаром, і той цілковито довіряє йому.

Отже, ми бачимо успішного, красивого, привабливого юнака, який, маючи статус раба, міг би й не відстоювати високоморальні принципи і пливти за течією. Йому все можна вибачити, адже за нього вирішують інші. І ось настає ідеальна мить, щоб використати цю відмовку. Останнім часом Йосип ловить на собі захоплені погляди однієї жінки. Хто ж вона? Одна зі служниць? Рабиня на плантаціях Потіфара? Ви не повірите! На слугу звернула увагу сама господиня! Вона багатозначно підморгує, усміхається йому, і ці натяки неможливо не зрозуміти.

Вона стає усе більш наполегливою, і Йосип розуміє, що подальша принциповість - це шлях до неприємностей. Господиня завжди отри¬мувала те, чого хотіла, будь-якими методами. Як же вчинити Йосипу? Він міг сказати собі: «Господи, Ти бачиш, хто я. Я - раб, я повинен підкорятися, і я, до речі, не зі своєї волі потрапив у це місце». «А може, це шлях на волю?» - міг подумати він. Коли ситуація досягла найвищого напруження, Йосип утікає від дружини Потіфара, а в повітрі все ще звучать його слова: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Бут. 39:9).

Йосип жорстоко поплатився за свою принциповість і наступні декілька років провів у в'язниці. Хтось міг вважати його нерозумним, але Бог по-іншому оцінює вчинок і щедро винагороджує. Йосип - один із багатьох біблійних героїв, які знали і відчували, що наш світ - це не лише те, що можна побачити очима. Вірою ми усвідомлюємо, що крім матеріального, видимого, існує інший світ. Там Господь, ангели, і у всіх відношеннях той світ більший і важливіший, ніж наше людське існування. Краса минає, стосунки псуються, багатство зникає, нарешті, усі ми помираємо, а що ж далі? Перше, що наповнює упевненістю моє серце, - це запевнення, що Господь бере активну участь у нашому житті. Біблія відкриває, що Бог піклується про людину, береже і спасає її. Але якби лише цим обмежувалися Його відносини з нами, ми ніколи не змогли б говорити про Нього як про справедливого Бога. Що значить бути справедливим? Це означає, що наші вчинки не зникають безслідно. Все¬світ не може бути наповнений хаосом. Бог бажає і може прощати гріхи (2 Петра 3:9), але якщо ми вибираємо життя в беззаконні, рано чи пізно ми отримуємо справедливе покарання. У всі часи, в різних релігіях існувало розуміння того, що істинний суд має Божественне походження. Для нас, віруючих у Всезнаючого Бога, це очевидно. Знаючи всіх, кожну думку і вчинок, Господь - єдиний, Хто може судити праведно. Звичайно, людям легше думати про Бога лише в контексті любові та доброти, але якщо б хтось образив нас чи заподіяв зло, як би нам хотілося, щоб знайшовся хоч один голос, який міг виправдати й захистити нас. Саме в цьому мета Божої справедливості: не засудити, а виправдати тих, хто, поклавшись на заслуги Христа, утікає від усякого зла і не бажає мати нічого спільного з обманом диявола. Насправді справжня любов і розуміння того, що є добро, а що - зло, невіддільні. У такому разі можемо бути впевнені, що батько всякої неправди і ворог усіх людей, сатана, свого часу буде покараний за ті біди, горе і страх, які він приніс людству. Якщо хтось виявить бажання залишитися на боці сатани, це його вибір. Йосип хотів залишитися на боці Бога. Ніякі улесливі слова і спокуси не могли змусити його зрадити свого Господа.

Як ми вже зазначали, у всі часи існувало поняття про те, що однією з ознак Божественності є здатність судити. Але наскільки сильно люди спотворили реальну картину, уявляючи собі тирана, який тільки того й прагне, що жорстоко покарати людину! Це викликало страх і неправильне розуміння свято¬го Божого характеру. Відійшовши від людських уявлень і забобонів, давайте звернемося до чистого джерела - Біблії - і відкриємо для себе правильне розуміння Божого суду.

Перший принцип стосується того, що Бог знає кожного з нас і Йому не байдуже, у що ми віримо і як ми чинимо в нашому житті. Саме справи (плоди, результати) показують, чим наповнене наше серце. Ми не можемо запевняти, що любимо і віримо в Бога, якщо чинимо нечесно, гріховно, усупереч Його святим принципам. Саме тому Біблія говорить: «...І прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Мал. 3:16). І ще одне свідчення Біблії: «І судили мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами» (Об'явл. 20:12).

Навіщо потрібні ці записи? Невже Бог забуває щось? На це запитання ми відповімо пізніше.

Також Біблія навчає, що наші діла свідчитимуть «за» або «проти» нас на суді. Це не якісь байки, це те, про що ясно говорить Біблія: «Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, - чи добре воно, чи лихе» (Екл. 12:14).

Цікаво, що, подібно до земного суду, Божий суд складається з певних стадій. Уявіть собі на мить, що ви стали свідком судового розгляду, коли на початку суддя встав і виголосив вирок. «A як же свідчення свідків? Коли виступатиме адвокат?» - запитали б ви. Наш Господь абсолютно не схожий на вередливих грецьких богів або страшного Вія, які ніколи не існували і не існуватимуть. Але люди, не знаючи, як пояснити деякі природні явища чи лиха, вважали Бога жорстоким і свавільним. Чи хотіли б ви бути учасником судового процесу, де суддя робить те, що йому забажається? Я - ні. Тому що на такому суді немає справедливості, на все закривають очі, і страждають невинні.

Як же чинить Господь? Як ми вже зазначили, перед Його обличчям записуються справи кожної людини. Не тому, що Бог щось забуває, а для того, щоб це стало свідченням справедливості і безсторонності Божого суду. У зв'язку з цим ми можемо припустити, що є особливий період, коли ці записи досліджуватимуться. Ми можемо умовно назвати його, за аналогією із земним судочинством, слідством, або слідчим судом. Після того, як справа кожного буде детально розглянута, Бог ухвалить Свій справедливий вирок. Зверніть увагу, що Слово Боже ясно говорить про те, що слідчий суд вже почався. В останній книзі Біблії сказано: «І побачив я іншого ангела, що летів серед неба і мав вічну Євангелію, щоб звіщати її жителям землі, кожному людові, поколінню, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» (Об'явл. 14:6,7). Досліджуючи пророцтва Даниїла, через образи святилища, ми також бачимо підтвердження того, що слідчий суд вже розпочався, і навіть можемо дізнатися час його початку.

«Яке значення це має для мене особисто?» - може виникнути запитання. Хотілося б, щоб ми, подібно до Йосипа, усвідомили реальність того, що відбувається зараз на Небі. Час наближається до кінця, судові книги вже відкриті, і незабаром Господь скаже Своє остаточне слово з приводу життя кожної людини. Усе це допомагає нам по-іншому поглянути на своє життя. Що керує нашими вчинками? Бажання бути успішним чи чинити за своїми забаганками? Чи ми всім серцем прив'язалися до Господа і надіємося на Його благодать і спасіння через Ісуса Христа? Якби хоч на мить нам відкрилася небесна реальність і ми побачили, наскільки серйозно Бог і всі небожителі ставляться до того, що відбувається на Землі, кожен з нас оцінив би свої вчинки абсолютно по-іншому. Ми не заслужимо ділами спасіння, але вони ясно свідчать про Того, Кого ми вибрали своїм Господом. Навіть якщо ми спотикаємося, грішимо, ми все ще можемо сподіватися на заступництво Ісуса, якщо з вірою споглядаємо Його і приймаємо рішення більше не робити зла. З іншого боку, зустрічаючись із несправедливістю, хитрощами диявола, ми віримо, що святий суд Божий проведе остаточну межу, після якої все зло, біль і страждання, смерть і жах назавжди зникнуть і «від обличчя Господнього прийде час відлиги» (Дії 3:20).

Надійшов час, подібно до Йосипа, віддалятися від усякого зла. Надійшов час поглянути на своє життя і сказати: «Як я можу зробити таке велике зло перед Богом?». Тоді життєві обставини і думки людей не зможуть розірвати добрі відносини з люблячим і водночас справедливим Небесним Отцем.