uElite Design

Подивимося, що Святе Письмо говорить нам про останній час:

1. Катастрофічне, небувале до цього часу, узаконене суспільством падіння моралі. У Матв. 24:37, Бут. 6:11 говориться проте, як здійснюються пророцтва Ісуса. Сліди падіння моралі видно усюди: у рішеннях деяких християнських конфесій благословляти «гріх Содому»; у поверненні до язичництва в деяких християнських країнах; у відсутності контролю якості «інформаційного продукту».

2. Людський організм втратив опір інфекціям. Остання епідемія в Україні показала незахищеність людства від різних вірусів, навіть простих сезонних захворювань. Усе, написане в Дусі пророцтва про останній час, виконується повністю. І, як ніколи раніше, вістка про здоров'я, відкрита Божій Церкві, стає актуальною й для оточуючого світу.

3. Об'єднання Церкви й держави на різних рівнях і в різних соціальних системах. Ми є свідками цього. Не тільки в США, де конгресмени заявляють про те, що ніхто вже не говорить про відділення Церкви від держави, але й у європейських країнах спостерігається слідування релігійній ідеї, що багато нещасть приходять через неправильне ставлення до неділі. Ми, як Церква Останку, не звертаємо уваги на чутки й не використовуємо ідеї про таємні змови й документи. Ми маємо досить інформації відкритої і офіційної, аби переконатися у вірності пророчого слова й мати переконання, що часу залишилося мало.

4. Стан тривоги й невизначеності в суспільстві. Ще ніколи не була настільки відчутна відсутність ідеї, здатної об'єднати суспільство. Події в Європі говорять про одне: чим більше людство докладає зусиль, щоб змінити світ до кращого, тим глибшою виявляється прірва. Усе говорить про одне - кінець дуже близько! Ось декілька моментів з реального життя; того, що пов'язано з тими, хто очікує Другий прихід Христа у великій славі.

Є ясне визначення Господа, яким буде Його народ, коли темрява навколишнього світу буде вкривати землю. «Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла! Бо темрява землю вкриває, а морок - народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'являється!» (Ісаї 60:1-3). «І ця Євангелія Царства буде проповідувана по всьому світі на свідчення всім народам, - і тоді прийде кінець» (Матв. 24:14).

Чи знаємо ми, народ Останку, що означають ці слова? Чи співпадає наше розуміння цих слів з тим, що вклав у них наш Господь? Чи радують Його наші плани й методи євангелізації так само, як і нас? Роздумуючи про проповідь Євангелія, ми більш схильні розглядати статистику, у яких країнах Трьохангельська вістка ще не пролунала. Але ми мало замислюємося, що це означає стосовно наших сусідів, друзів, членів нашої родини й одновірців? Що це означає для мене особисто?

Аналізуючи минулий 2009 рік, бачимо, що фактично все починалося дуже натхненно й відповідало викликам нашого часу. У листопаді 2008 року відбувся «Парад адвентистської місії». Керівники Церкви зі всіх територій ЄАД на особливому служінні посвячення в програму «20 місяців безперервного благовістя» взяли на себе обов'язок перед Богом особливим чином розповідати про Вістку спасіння на кожній території. Відчувалася певна обережність рядових членів Церкви до прийнятих керівниками зобов'язань, але було й натхнення. Здавалося, ми дійсно влилися в потік завершальних подій останнього часу. Але час вносить свої корективи й відкриває очі на реальність. Ми теж очікуємо, і це, безсумніву, добре, якщо говорити про народ Надії, що очікує свого Господа на бенкет! Але дуже погано, якщо ми усе ще очікуємо чуда зміни особистості, не зауважаючи, як крок за кроком Він змінює нас на шляху освячення.

Ми увесь час очікуємо подій, що повинні змінити і світ у прийнятті Божественної Істини, і саму Церкву в плані готовності до зустрічі з Господом. В основному це очікування ззовні. Якщо у світі - то це криза останнього часу, виражена в прийнятті декрету про недільний день. Якщо в Церкві - це очікування злиття Пізнього дощу - Святого Духа. Христос прийде й змінить усе: життя, віру, наш характер. Особливо важлива відповідь на питання: наскільки ми наблизилися не просто до пророчого дня Приходу Христа, а до зустрічі з Ним у подобі Його святого характеру? Приймаючи на себе зобов'язання в служінні суспільству, чи не забули ми, що звіт про проведення заходів важливий, але для небесних книг важливі зміни до спасіння, які видно в нашому ставленні до людей, у тій безмежній любові Божій, що через нас виливається на цей світ. «Отже, ви знаєте час, що пора вже нам від сну прокинутися. Бо тепер спасіння ближче до нас, ніж тоді, коли ми повірили» (Римл. 13:11).

Пробудження від сну означає життя в небесній реальності, де важливі й зусилля до спасіння інших і зміна характеру на подобу Господа. Таким буде «особливий народ, ревний до добрих діл».

«Які чудові істини були сказані про Сіон, місто Боже! Бог бажає, щоб це світло сяяло й сьогодні через Його послідовників. Якщо святі мужі Старого Завіту так яскраво свідчили про свою вірність, то хіба не повинні ті, над ким сіяє світло, що стало більш яскравим, нести більш сильне свідчення про силу істини?» (Е. Уайт. Пророки і царі, розділ 51).

Народ підготовлений, ревний до добрих діл (Луки 1:17; Тита 2:14). Це означає, що характер тих, що очікує повернення Господа повинен уже відповідати небесному зразку. «Християнам необхідно готуватися до того, що незабаром найнесподіванішим чином відбудеться зі світом, і це приготування повинне полягати в ретельному вивченні Слова Божого й у завзятому прагненні жити відповідно до його принципів. Вічність хоче від нас більшого, ніж релігії уяви, релігії слів і форми, де істина живе лише на поверхні. Бог закликає до відродження й зміни. З кафедри повинні звучати слова Біблії, і тільки Біблії. Але Біблію позбавили її сили, і це позначається на низькому рівні духовного життя. У багатьох сучасних проповідях не відчувається Божественної сили, здатної розбудити совість і дати життя душі. Але як багато тих, хто говорить про живого Бога у палкій надії відчути Божественну присутність. Нехай слово Бога говорить до їхніх сердець. Нехай ті, хто дотепер чув тільки перекази й людські тлумачення, почують голос Того, Хто може відродити душу для нового життя» (Е. Уайт. Пророки й царі, розділ 51).

«В їхніх устах не знайдено лукавства; [бо] вони непорочні» (Об'явл. 14:5). Лукавство може полягати в тому, що ми постійно обманюємо самих себе, то приналежністю до істинної Церкви, то очікуваннями майбутніх змін, то тим, що час ще не прийшов. Є ще один текст, що більш глибоко розкриває стан Божих дітей: «Блаженна людина, що Господь її гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!» (Псал. 32:2). Це означає, що ми чуємо свідчення Духа Божого, що ми діти й спадкоємці, що наш «дух, душа й тіло у всій цілісності приготовлені» до приходу Господа, й «що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа» (Филп. 1:6). Процес освячення, коли Господь веде кожного з нас від слави в славу, реальний у нашому повсякденному житті.

«Сатана спонукає багатьох вірити, що Бог не звертає уваги на їхню невірність у незначних життєвих справах, але взаємовідносини Господа з Яковом свідчать про те, що Він аж ніяк не виправдовує і не терпить зла. Усі, хто намагається вибачити свої гріхи або приховати їх, дозволяючи їм залишатися в небесних книгах невизнаними й непрощеними, будуть переможені сатаною. Чим вищу й почеснішу посаду обіймають такі люди і чим більше вони звеличують себе, тим тяжчими є їхні переступи в очах Божих і тим більша вірогідність успіху їхнього могутнього противника. Ті, які відкладають своє приготування до дня Господнього, не зможуть зробити цього в час горя й чи коли-небудь пізніше. Становище таких буде безнадійним» (Е. Уайт. Велика боротьба, розділ «Час горя»),

«Це ті, що йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони викуплені від людей - перші плоди для Бога і Агнця» (Об'явл. 14:4). Питання слідування за Агнцем для цієї категорії людей значить не постійний вибір між добром і злом, а одного разу зроблений вибір стати на Його сторону й життя в Ньому. Такі люди, подібно до великих Божих людей, не купуються й не продаються.

Насіння, що перебуває в них, не дає їм перебувати в стані гріха, тобто опір Духу Божому, розділення з Ним (Ивана 3:9). Ми називаємо це гармонією життя в Христі, коли Його воля стає для нас бажаною, ми маємо силу перемагати гріховні нахили.

Праведність - це не те, що прийде колись в невизначеному майбутньому, це те, що ми маємо в Христі зараз. Іноді здається: різницю між тими, хто служить Богові й хто не служить Йому, не видно поки що. Але ця різниця очевидна (Малах. 3:18). Подібно до псалмопівця Асафа, нам потрібно частіше входити у Святилище, щоб бачити й знати чудовий промисел Божий стосовно Його дітей (Псал. 73:23-25).

Час великих очікувань чи великих змін? Можливо, більш правильним буде використовувати сполучник «і», а не «чи». «Очікуючи блаженної надії і появи слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа» (Тита 2:13), «Що чекаєте й прагнете приходу Божого дня» (2 Петра 3:12).

Чого ми очікуємо? Давайте пороздумуємо і дамо відповідь насамперед собі. Мій стан - це час великих очікувань чи перебування в постійному процесі змін, необхідних для мого спасіння. Звичайно, ці люди не бездіяльні. Любов Господа в їхньому серці буде вести їх до тих же дій посвячення й служіння людям.

Найстрашніше - залишитися у стані летаргічного сну, у стані пасивності й байдужності. Поки ще Його голос звучить, ми можемо діяти! Це воістину час великих очікувань і великих змін перш за все всередині мене й всередині Божої сім'ї! Давайте відкинемо сучасних ідолів, що забирають час, таланти, фінансові можливості, які ми повинні присвятити Господу. Прийдіть і пізнайте, який добрий Господь! Почавши з малого, нехай наше життя виллється в ріку свідчення про любов Того, Кого ми очікуємо й Хто дивовижним чином змінює нас на Свою подобу!
МАРАНАТА! ГОСПОДЬ ГРЯДЕ!