«Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той; бо кожний, хто підноситься, — буде понижений; а хто себе понижує, — піднесений буде!» (Луки 18:10-14). Притча про фарисея і митника була дана для тих, хто вважає себе праведним і з презирством ставиться до інших. Цей дух презирства є прихованим каменем спотикання для багатьох мандруючих до Небесної оселі. Спаситель у цій притчі показує нам, наскільки образливим презирство є для Бога. Багато людей обманюють самих себе, сповнюються духовними гордощами і марнославством. Вони не бачать усю потворність гріха і продовжують вихвалятися своїми чеснотами перед Владикою Небес, Котрий знає усі помисли їхніх сердець. Іван називає гріх «беззаконням». Павло каже: «Законом пізнається гріх». Ісус прийшов у світ, тому що людство було приречене на смерть за їхні переступи. Його місією було допомогти людям усвідомити важливість Закону Божого, який Павло називає святим, справедливим і добрим. Ісус дотримувався Закону Отця. Ті, хто цінує спасіння, подароване нам Ісусом, послухом і покаянням покажуть роботу Святого Духа в їхніх серцях. Їхнє життя буде свідчити про прийняття дару спасіння. «По їхніх плодах ви пізнаєте їх». «Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідей, той неправдомовець, і немає в нім правди!». Незважаючи на те, що ці біблійні тексти ясно говорять про природу гріха, багато людей думають, що вони освячені і не можуть згрішити, у той час як постійно порушують Закон Бога. Таким чином ворог обманює людей. Вони б ніколи не вихвалялися своєю добротою, якби не відкинули Божественний стандарт добра і зла і не замінили його власним. Розглядаючи своє життя у світлі власного стандарту, вони з упевненістю можуть сказати: «Я без гріха». Ті, що пізнали істину про Закон Бога, але відмовляються прийняти її, перебувають не під впливом Духа Святого, якби вони не чинили - добре чи погано. Вони обмануті вченням сатани. Та їм подобається цей обман, бо він прославляє їх, виставляючи добрими. А це приємніше, ніж бачити себе грішним, приходячи до справедливого і святого Бога. Ісус сказав: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи...» Ці люди можуть проголошувати себе послідовниками Христа, але вони втратили з поля зору Учителя. Вони можуть казати: «Господи, Господи», можуть показувати людей, котрих зцілили, або ж інші чудеса, вони можуть стверджувати, що мають Духа і більшу силу Бога, ніж ті, хто дотримується Божого Закону. Але ці люди живуть під впливом супротивника праведності, мета якого - обманути їхні душі й відвести від послуху, істини і відповідальності. Ми дивуємося, бачачи, як багато людей у захваті від чудової сили Святого Духа. Проте ті, хто дивиться лише на чудеса і керується почуттями, будуть введені в оману. Мій брате, моя сестро, ти оцінюєш гріх за власним стандартом чи за стандартом Небес? Усвідомлюючи істинну природу гріха, ти побачиш свій стан загибелі і зможеш отримати милість. Але ті, хто думає, що їхні гріхи зовсім незначні, не здатні зрозуміти досконалість Христа чи Його великої жертви, на яку Він пішов задля спасіння їх від рабства гріха. Той, хто називає себе святим, не є таким насправді. Ті, які занесені до Книги життя святими, не гордують своїми чеснотами. Ніхто із пророків або апостолів не вихвалявся святістю - ні Даниїл, ні Павло, ні Іван. Праведник ніколи не буде проголошувати себе святим. Чим ближче він до Христа, тим частіше говоритиме про те, що йому далеко ще до святості Господа, бо його розум стає дедалі більш чутливим, і він починає краще розпізнавати гріх. Така людина сприйматиме Божі слова і Його План спасіння. Серце такої людини, смиренне від усвідомлення власної гріховності, буде вдячним Богові за прийняття до царської родини як сина чи доньки Царя вічності. Ті, хто любить Закон Божий, не зможуть перебувати в гармонії з тими, хто його порушує, хто наповнюється сумом і злістю, коли викладається істина. У нас є ознака, за якою можна розпізнати істину чи брехню. «До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!». Єдиний безпечний для нас стан - це визнати свою гріховність і щоденну потребу в благодаті. Наша єдина надія - це милість, дарована нам через пролиту кров Христа. Але будемо уникати фарисейства. Коли це буде необхідним, сатана з'явиться у вигляді ангела світла. Та він представляє людям не релігію смирення і скромності, а релігію добрих вчинків і самоправедності. Ми можемо розпізнати спокуси сатани лише за допомогою Слова Божого. Ті, хто знає істину, викладену в цьому Святому Слові, мають тверду основу і можуть покладатися на слова «так написано». Запитання, яке кожен з нас має поставити собі: кого я прославляю - себе чи Бога, Його милість, шукаючи спасіння лише у Христі? У Бога є чудові благословення, котрі Він хотів би вилити на людей. Вони можуть мати «мир Божий, що вищий від усякого розуму». Але це може відбутися лише зі смиренним і м'яким серцем, в якому живе Бог. Ті, кого приймає Бог, скоріше такі, як митник, ніж як самоправедний фарисей. Смирення - це риса Неба, і без нього ніхто не зможе пройти крізь браму з перлини. Якщо людина виявляє смирення у Церкві чи у світі, вона виявлятиме його і на Небесах.
Еллен УАЙТ
В Мой Мир
|
