uElite Design

Якщо говорити про буквальне розуміння біблійних текстів, то чому би не звинуватити усіх європейців у зневазі до Бога, адже Сам Господь говорив: «Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, — земля це свята!» (Вих. 3:5). Подібне повеління було дане Мойсеєві та Ісусу Навину (І. Нав. 5:15). Хіба Дім молитви не є святим місцем? Чому ми дозволяємо собі взутими входити до храму? У нашій культурі повага до Бога виражається тим, що ми скидаємо при вході до святого місця не взуття, а капелюх. Але досі в багатьох азіатських країнах роззуваються при вході до місць, де звершуються богослужіння.

Уривок, що досліджуємо, акцентує увагу на тогочасних культурних особливостях. Наприклад, Павло говорить: «Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову» (1 Кор. 11:4), Павло це стверджує у Коринті, але він ніколи не сказав би це у Єрусалимі, тому що всі правовірні євреї при молитві та читанні Святого Письма покривали свої голови кипою. Наприклад, в енциклопедії «Єврейський світ» Р. І. Телушкіна ми читаємо: «За давних часів головний убір був знаком зв'язку з Богом - голову люди покривали під час служіння Всевишньому (під час молитви, промовляючи благословення, вивчаючи Тору і т. д.). Тора (Шмот 28) пропонує когенам, служителям у храмі, одягати кипу. Деякі євреї носили її постійно, щоб показати, що всі їхні вчинки постійно спрямовані на служіння. Значення цього звичаю-правила - показати, що єврей усвідомлює існування Всевишнього».

Ця яскрава ілюстрація культурних відмінностей, при яких одна й та сама дія (покривання голови чоловіком під час молитви), в одній культурі – зневага, в іншій – необхідність.

РИМСЬКА КУЛЬТУРА У КОРИНТІ
У першому столітті у Коринті переважав римський уклад життя. Дослідник Річард Остер указує на основне розходження між грецьким і римським ставленням до одягу. Вибір греків в одязі визначався їхнім витонченим сприйняттям канонів краси, у той час як одяг римлянина виражав його соціальний статус. Для римлян навіть віклюдини передбачав певний стиль одягу. Якщо греки вважали прийнятним бути присутнім в одному і тому ж одязі на різних світських та релігійних заходах, то римляни вважали, що для кожного заходу необхідний особливий одяг.

Збереглося чимало зображень імператора з покритою головою, які демонстрували, що покривало не тільки виражало особливу побожність імператора, але і вказувало на його особливий статус серед присутніх. Увага була звернена не на ритуал жертвоприношень, а на особу, що проводить ритуал. Покривало стало символом відособленості, що поділяла суспільство на класи та касти. У цьому особливість релігійної свідомості греко-римського світу, який вважав, що особа, яка священнодіє, завжди займає панівне суспільне становище. Павло не міг допустити, щоб у християнській церкві люди ділилися на класи вищого й нижчого стану, а богослужіння стали місцем вираження соціальної переваги.

ПОКРИВАЛО У ДРЕВНЬОМУ СВІТІ (1Кор.11:5,6)
Грецьке слово катакалю'пто означає «покривати», «завішувати», «закривати завісою». Є ще одне слово, що вживається в оригіналі Павлом в 15 вірші — перібо лайон - покривало. Про що йде мова? «Зображення на катакомбах переконують нас, що чоловіки носили коротку стрижку, а жінки-християнки носили довге покривало на голові, що спадало на плечі й покривало їхнє обличчя» (А.П. Лопухін. Коментар, т. З, с 81). «Це частина одягу, що повністю закривала обличчя. Найбільші зневагу та приниження, які тільки можна було виявити до жінки, - це припідняти їй покривало (П.Пісень 5:7, Ісаї 3:22;47:2). Тільки жінки легковажної поведінки з'являлися в громадських місцях без покривала» (Біблійна енциклопедія Архим Никифора, с 572). У тому суспільстві жінок, що не покривали голову, зневажали.

Якщо сучасні християнки бажають виконати це повеління, то мають носити покривало, що має сягати аж до п'ят і покривати майже все обличчя, руки, тіло, залишивши тільки очі, а не покривати голову сучасними хустками. У даному тексті немає жодного слова чи натяку на хустку. Покривало відрізняється від хустки настільки, як хрещення через повне занурення у воду відрізняється від хрещення кропленням. Покривало для обличчя на Сході й сучасні жіночі головні убори - зовсім різні речі, як за виглядом, так і за призначенням. Покривало мало закрити саме обличчя від сторонніх поглядів. Воно свідчило про те, що людина одружена.

Цей факт підтверджує і археологія. Такий образ жінки виражає, на думку відомого богослова Д. Стронга, «ідеал подружньої вірності республіканського періоду». Тому покривало жінки було вираженням її честі й гідності, з якими всі в суспільстві повинні рахуватися.

Застереження апостола
У той час, коли апостол Павло писав це послання, у Коринті був жіночий язичницький монастир, у якому перебували феміністки. Вони стверджували, що Бог — жіночої статі, жінка - головніша за чоловіка і т.д. У Коринт з'їжджалися купці зі всіх кінців для торгівлі, а у вільний час вони відвідували цих жінок. Як ми зазначали раніше, у той час було прийнято, щоби всі заміжні жінки покривали собі обличчя покривалом. Ці ж язичницькі жриці демонстративно ходили скрізь без покривала, до того ж ще й оббривали собі голову. Ці звичаї поступово входили в моду, їх почали наслідувати і деякі коринтські заміжні жінки-християнки. Коли такі модні тенденції проникли в церкву, деякі із заміжніх сестер осміліли настільки, що стали приходити на богослужіння, не покриваючи голову. Вони, напевно, вважали, що в цьому немає нічого поганого. Павло ж відповідав: «Усе мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною» (1Кор.6:12).

У той час було чимало спотворених уявлень про звичаї християн. Ранні христяни переховувалися від гонінь, тому змушені були збиратися у нічний час та в безлюдних місцях. Така поведінка одразу породила неймовірну кількість чуток. Одні казали: «Вони займаються кровозмішанням», інші вважали, що канібалізмом, бо чули як Христос казав: «Хто їсть Моє тіло і п'є Мою кров, той має вічне життя». Треті, звинувачували християн у підпалі Риму на підставі їхньої віри у кінець світу через знищення Землі вогнем. Не бажаючи збільшувати кількість безпідставних звинувачень, апостол запитує: Коли бачимо жінку без покривала, як відрізнити, легкої поведінки вона чи порядна? І відповідає: Коли побачать вас в церкві у такому вигляді, то можуть подумати, що в християнському середовищі теж пророкують і проповідують розпусні жінки, і це послужить зневагою християнської церкви.

Християнське служіння відбувається в суспільстві й для суспільства, тому християнські цінності повинні бути виражені формами й символами, які відображають життєвий досвід і сприйняття того суспільства, в якому вони служать.

Не варто забувати, що для тогочасної жінки пострижене волосся чи обголена голова були знаком приниження або смиренності. Зокрема, постриг волосся жінки міг означати, що вона терпить приниження, як покарання за вчинений перелюб, або вона належить до певного класу сексуальних меншин. До речі, коли Павло згадує довге волосся у чоловіків, то дослідник Мерфі Коннор свідчить, що довге, гарно розчесане волосся чоловіків також часто асоціювалося з його приналежністю до сексуальних меншин. Тобто довге волосся стирало межі різниці між статями, і тим самим створювалось неправильне уявлення про церкву.

Дехто вважає, що ця проблема в Коринтській церкві була ще викликана і неправильним тлумаченням вислову Павла: «нема чоловічого роду, ні жіночого; бо в Ісусі Христі ви всі - одно» (Гал. 3:28). У даному тексті Павло підкреслює єдність та рівність усіх у Христі, але вона не означає заперечення індивідуальності кожної особистості.

Сучасна традиція у храмах покривати голову хусткою має не біблійне, а язичницьке походження. Про це пише православний богослов та перекладач Біблії Іван Огієнко: «Здавна всі шанують сонце. Жінки казали: «Не буду світити волоссям перед праведним сонцем». Так і зараз у Церкві жінки стоять з покритою головою» (Дохристиянські вірування українського народу, с 22). «Це один із уривків, який не має універсального значення» (Коментар У. Барклі на 1Кор. 11 розділ, с. 106).

ВИСНОВКИ
При створенні Єви Господь не дав їй покривала. Після гріхопадіння Єва та Адам зробили собі шкіряний одяг, але Бог ніякого покриття для голови не дав (Бут.3:1б). У Бут. 24:65 вперше читаємо про носіння жінкою покривала тільки через 2000 років після створення людей... Це можна пояснити, як установлений людський звичай тогочасної культури. Враховуючи ці факти, сучасна Божа Церква не вважала за потрібне виразити це у пунктах віровчення. Це базувалося й на тому, і вісниці останнього часу, Е. Уайт, було показано понад 2000 видінь щодо християнського способу життя, з питань одягу, але ніде немає жодного свідчення стосовно того, що жінкам необхідно покривати голову хусткою на богослужіннях. На жодній фотографії вона не була зображена під час проповіді чи молитви у хустці.

Є людські закони й постанови, які за певних обставин потрібно виконувати, але це не означає, що їх безпосередньо дав Бог. Якщо совість комусь не дозволяє прийти до храму з непокритою головою, нехай одягає хустку. У цьому немає нічого неприйнятного. Але це ваше рішення та бажання, а не закон для всіх. Такими речами не спасаються. Потрібно звертати увагу в першу чергу на вдосконалення власного характеру, який диктуватиме норми пристойності.

Апостол Павло запитує: «Посудіть самі: чи годиться жінці молитися Богові непокритою?» (в.13). Грецьке слово прє'по — личити, відповідати, підходити. Поміркуйте, що є непристойним у вашій культурі? Можливо, це занадто відвертий одяг в храмі чи інші речі, що служать спокусою для інших? (Матв.18:7).

Служіння християн відбувається в суспільстві й для суспільства, тому християнські цінності повинні бути виражені формами й символами, які відображають життєвий досвід і сприйняття того суспільства, в якому вони служать (1 Кор. 9:22).