«Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові» (Филп. 4:6) Я думаю про тебе і дуже засмучена твоїми сумними думками. Я потішила б тебе, якби це було в моїх силах. Невже Ісус, дорогоцінний Спаситель, багато разів не був для тебе допомогою в недолях? Не засмучуй Святого Духа і перестань непокоїтися. Саме про це ми багато разів говорили з тобою. Я молюся, щоб слова тих, хто не настільки хворий, як ти, утішили тебе і нехай Господь допоможе тобі.
Якщо на те буде Господня воля і ти помреш, то повинна відчувати, що маєш перевагу вручити все своє єство - свої тіло, душу й дух — в руки справедливого і милостивого Бога. Він не має такого духу осуду, як ти собі уявляєш. Я хочу, аби ти перестала думати, що Господь не любить тебе. Цілком покладися на Його милість і турботу, які Він виявляє.
Тобі не потрібно думати, ніби ти вчинила таке, що спонукало Бога повестися з тобою настільки суворо. Я знаю краще. Тільки довірся Його любові та вір Йому на слово...
Він хоче, щоб ти вірила та діяла згідно зі своєю вірою. Своїм життям Христос показав нам доброту характеру, який, за Його наміром, нам слід мати... Ані підозра, ані недовір'я не повинні володіти нашим розумом. Усвідомлення величі Бога також не мають бентежити нашу віру. Нехай Бог допоможе нам змиритися в лагідності й покірності.
Христос зняв Свою царську одежу і царський вінець, щоб спілкуватися з людьми та показати, що люди можуть бути досконалими. Одягнений в одяг милосердя, Він жив у нашому світі досконалим життям, щоб дати нам доказ Своєї любові. Він учинив це, аби унеможливити невіру в Нього. Він залишив Своє високе становище в небесних оселях і зійшов, щоб узяти на Себе людське єство. Його життя - приклад того, яким має бути наше життя. Аби страх перед величчю Бога не знищив нашу віру в Божу любов, Христос став Страдником, знайомим із хворобами. Якщо людина віддасть Йому своє серце, воно стане священною арфою, яка видаватиме Божественну музику.
