«А коли Він ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження. Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла... Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, і сказав йому: Піди вмийся в купальні Силоам! - Силоам у перекладі пішов, умився і прийшов зрячим» (Євангеліє від Івана 9).
Юдеї вірили, що гріх карається вже в цьому житті. Усяка хвороба вважалася карою за якийсь гріх чи самого страждальця, чи його батьків. І справді, страждання є результатом порушення Божого Закону, але ця істина зазнала спотворення. Сатана, автор гріха та всіх його наслідків, переконав людину, що хвороба і смерть походять від Бога як його свавільна кара за гріх.
Погляди юдеїв щодо зв'язку між гріхом та стражданнями поділяли й учні Христа. Ісус відповів на їхнє запитання вчинками. Він, помазавши очі незрячого, послав його вмитися в Силоамській купальні, і зір повернувся. Учні повинні були зрозуміти Божі силу і милість, які повернули зір сліпому. Було очевидним, що цілюща сила містилася не в глині й не в купальні, до якої юнака послали вмитися. Ця сила була в Христі.
Фарисеїв не могло не вразити таке зцілення. Однак вони ще більше зненавиділи Христа, бо чудо було здійснене в суботу.
Усі, хто раніше знав сліпого юнака, запитували: «Чи це не той, що сидів і жебракував?» Деякі говорили: «Це він», а інші - «Подібний до нього». Але той, котрий отримав таке велике благословення, поклав край суперечкам словами: «Це я». І потім він розповів їм про Ісуса і те, яким чином був зцілений. Люди питали: «Де Він?», а зцілений відповів: «Я не знаю».
Тоді привели юнака на раду фарисеїв і знову він розповів, як прозрів. Тоді деякі з фарисеїв говорили про Ісуса: «Ця Людина не від Бога, бо не дотримується суботи». Фарисеї. сподівалися представити Ісуса як грішника, а не як Месію. Вони не розуміли, що незрячого зцілив Той, Хто встановив суботу, а тому знав усі вимоги щодо неї. Фарисеї, виставляючи себе дуже ревнивими в дотриманні суботи, водночас задумали здійснити вбивство. Але чимало людей, почувши про здійснене чудо, були зворушені й переконані: Той, Хто відкрив очі незрячому, був більшим за звичайну людину. У відповідь на звинувачення, що Ісус є грішником, вони зауважили: «Як може грішна людина робити такі чудеса?» Суперечки загострювалися.
Фарисеї не могли заперечити чуда. Колишній незрячий був сповнений радості та вдячності.
Він охоче розповідав про свій досвід. Фарисеї, намагаючись все-таки змусити його замовчати, сказали: «Віддай славу Богові! Ми знаємо, що той Чоловік грішний!» Тобто не говори більше нікому, що «цей Чоловік» дав тобі прозріння. Це вчинив Бог.
Зцілений відповів: «Чи Він грішний, - я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!»
Тоді вони знову спитали його, як він був зцілений. Своїм багатослів'ям вони намагалися заплутати його, щоб він повірив, що обманувся. На допомогу зціленому прийшов Бог і наділив його благодаттю й красномовністю, щоб він став свідком Христа. На заяву фарисеїв: «Цьо¬го ми не знаємо, звідки Він!» - ця людина сказала: «Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. Споконвіку нечувано, щоб хтось відкривав очі тому, хто народився сліпим. Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого!» Тоді насуплені священики і рабини, підібравши свій одяг, аби не опоганитися від дотику до зціленого, обтрусили порох зі своїх ніг та накинулися на нього із звинуваченнями: «Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас учиш?» І вигнали його геть.
Ісус почув, що сталося. Він знайшов його і запитав: «Чи віриш ти в Сина Людського?» «А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?» - відповів запитанням зцілений. А Ісус сказав: «І ти Його бачиш, оце Він говорить із тобою». Чоловік упав до ніг Спасителя і поклонився Йому. Ісус подарував йому не тільки здатність бачити фізично, а й дав духовне прозріння. Христос відкрився його душі, і він прийняв Його як Божого Посланця.
Неподалік зібралася група фарисеїв. Дивлячись на них, Ісус подумав про те, як по-різному люди сприймають Його слова й вчинки. Він сказав: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі, щоб стали сліпими». Христос прийшов, щоб відкрити очі сліпим і дати світло тим, що перебували в темряві. Він проголосив Себе Світлом для світу, і вчинене чудо також свідчило про Його місію. Але саме це відкриття збільшувало й відповідальність людей перед судом; їхній характер випробовувався, вирішувалась їхня доля.
Декотрі зі слухачів Христа, відчуваючи, що Його слова стосувалися і їх, запитали: «Чи й ми сліпі?» Ісус відповів: «Якби ви були сліпі, то не мали б гріха». Якби Бог не дав вам змоги бачити істину, ваше незнання не викликало б жодного осуду. «А тепер ви говорите: "Бачимо"». Ви вважаєте себе зрячими і таким чином відкидаєте єдиний засіб для отримання зору. Христос пропонує безмежну допомогу. Але фарисеї не усвідомлювали жодної потреби, відмовилися прийти до Христа і тому залишилися сліпими. І в цьому вони були винні самі. Ісус промовив: «Тож гріх ваш залишається на вам».
