uElite Design

Насправді, кожен з нас, чоловіків, схильний проявляти певну долю нерішучості. Можливо, я відкрию вам очі, любі жінки, якщо скажу, що багато чоловіків мріють про те, аби жінка першою підійшла до них і познайомилась. Не очікували? А, між іншим, так воно і є. Психологи називають це «страхом чоловіка зазнати невдачі». Поясню: особливість усіх чоловіків полягає в тому, що практично всі вони бачать себе завойовниками світу, великими людьми, героями та лицарями (до того ж їх справжнє становище аніскільки не впливає на внутрішнє сприйняття себе). Вони так ретельно охороняють цей внутрішній образ, що страшенно бояться зазнати невдачі. Іншими словами - в нашому випадку - бояться, що вони підійдуть до жінки, а вона їм відмовить. Тоді виявиться, що вони зовсім не герої і не лицарі, а цього допустити ніяк не можна. Тож вони й сидять, мріючи про те, що хтось підійде до них першим. Дівчата, якби ви про це знали, ви б так багато не переживали про те, що до вас ніхто не підходить - адже це зовсім не через те, що до вас не хочуть підійти, а через те, що дуже хочуть, але бояться. Доречі, саме цим пояснюється той факт, що практично завжди, коли дівчина бере ініціативу в свої руки і знайомиться з хлопцем першою, вона майже завжди досягає успіху. Аякже, на нашого лицаря звернули увагу - значить, він справжній лицар!

І все ж таки, кожна жінка хоче відчувати себе принцесою, а кожен чоловік-лицарем. Так, як я вже сказав, жінка може добитися прихильності чоловіка досить легко, але, завдяки цьому існує вірогідність того, що вони втратять взаємоповагу один до одного. Чому? Розсудіть самі: жінка не буде поважати такого чоловіка, тому що він ніякий не лицар, а чоловік не буде поважати таку жінку, тому що хоча на «лицаря» і звернули увагу, та він для цього нічого не зробив, а значить жінка дала йому зрозуміти, що він знову ж таки ніякий не лицар. Так що повірте мені, як чоловікам, так і жінкам хочеться, щоб усе йшло природнім шляхом.

Якось, під час однієї з наших подорожей, ми з дружиною гостювали у нашої незаміжньої знайомої, і за ці декілька днів я дізнався про жіночу психологію стільки, що це, скажу без перебільшення, мене просто шокувало. Справа в тому, що коли ми, чоловіки, спілкуємося з жінками, то бачимо лише те, що вони хочуть аби ми побачили.

Ми не бачимо і не можемо побачити їх внутрішні переживання, не можемо побачити те, що вони про нас думають, і не можемо побачити те, як вони поводять себе вдома. Вірогідно, зі своїм хлопцем наша знайома (назвемо її Анею) контролювала свою поведінку, але вдома перед нами вона була просто собою. І ось мені, вперше в житті, випала нагода побачити те, що зазвичай хлопцям бачити не дано. Що ж такого страшного я побачив? Страшного то нічого, але якби ж я раніше знав про жінок те, про що довідався лише через багато років, вже будучи дорослим чоловіком, я б не зробив стільки помилок і страждав би від «сердечних справ» набагато менше. Ось що я хочу сказати вам, чоловіки: жінки приховують від нас своє справжнє ставлення і цим досить часто вводять нас в оману. Отже, одного дня Аня була вдома і з добрих півгодини похмуро жалілася на те, що їй не телефонує її коханий, що він, мабуть, забув про неї, і що якби він зараз подзвонив, то вона була б найщасливішою людиною на світі. Раптом пролунав телефонний дзвінок, її розмову я спробую відтворити, хоча відповіді на іншому кінці дроту до нас доходили лише частково:

- Привіт, - радісно пролунав щасливий голос у слухавці.

- Привіт, - байдуже відповіла Дня.

- Як справи?

- Нормально.

- Можливо, підемо куди-небудь? Наприклад, в кіно? - обережно поцікавилась слухавка.

- Ну, не знаю, як хочеш.

- Так ти не хочеш?

- Не знаю...

- Ну гаразд, тоді побачимось завтра. Бувай.

- Бувай.

Після цього я почув те, чого аж ніяк не очікував почути. Дня заявила з очевидним роздратуванням у голосі: «Міг би й у кіно запросити!» В мене перехопило дух (напевно, спрацювала чоловіча солідарність) і я вирішив з'ясувати все, щонайменше для себе. «Дня, - запитав я, - я здогадуюсь, що ти його кохаєш, але я нічого не розумію: він запропонував тобі піти в кіно, ти дала йому зрозуміти, що не хочеш, а тепер жалієшся, що він не запросив тебе в кіно! Поясни мені». Для моєї чоловічої логіки це було абсолютно незрозуміло, однак, напевно, тут все було зрозуміло для логіки жіночої. її відповідь мене просто ошелешила! Вона сказала: «Він не запросив мене, а змусив МЕНЕ приймати рішення. А я хочу, щоб він був чоловіком, щоб він довідався по телефону, чи вільна я ввечері, а потім просто зайшов би до мене і сказав: «Дня, збирайся, ми йдемо в кіно» - тоді я була б щасливою! «Ну, добре, - не здавався я. - А чому ти розмовляла з ним так байдуже, ніби ти його зовсім не кохаєш?». «Ну як же - сказала вона так, наче я не міг зрозуміти, що два плюс два - чотири. - Адже якщо я дам йому зрозуміти, що в захваті від нього, тоді він перестане мене добиватись і вирішить, що я вже пройдений етап».

Я дивився на неї і, напевно, мій погляд виражав той стан, коли по голові тріснули чимось дуже важким: в голові пропливали усі випадки, коли я знайомився з дівчатами, і лише тепер, багато років по тому, будучи одруженим чоловіком, я почав дещо розуміти. Особливо яскраво, мені згадався випадок з дев'ятого класу, коли я проводжав дівчину до тролейбусної зупинки. Вона подобалася мені, і я знав, що подобаюсь їй. Дійшовши до зупинки, ми продовжили спілкування. Тут вона сказала: «А ось і мій тролейбус, бувай» - і поїхала. А я залишився на зупинці і думав: «Якби я їй насправді подобався, вона б пропустила цей тролейбус і постояла б ще трохи зі мною, а раз вона поїхала, значить я їй не подобаюсь!». Озброївшись цим «яскравим» проявом осяяння чоловічої логіки, я вирішив більше не зустрічатися з цією дівчиною, що й зробив. Тепер же, багато років по тому, після розмови з Анею, в мій розум закралися сумніви, щодо правильності мого осяяння. Тому через кілька днів, я вирішив поцікавитись у своєї дружини, що вона думає з цього приводу: я гадав, можливо Аня одна така дивна. Я розповів Наталці про той випадок, не кажучи про власний висновок, і запитав її думку з приводу того, чи подобався я тій дівчині. Практично не вагаючись, вона відповіла: «Звичайно, подобався, тільки тоді тобі потрібно було її затримати, ну щоб вона не сідала в той тролейбус - вона ж чекала від тебе саме цього. А оскільки ти цього не зробив, вона, мабуть, вирішила, що не подобається тобі». В цей момент, мій погляд виразив, що мене вдруге тріснули чимось важким по голові, і я відчув усю безпомічність чоловічої логіки в тих справах, що стосуються логіки жіночої. Я розповів Наталці про висновки, зроблені мною, на що вона посміхнулась, але потім дуже серйозно заявила, що саме ця різниця у взаємних очікуваннях між чоловіками та жінками робить стількох людей одинокими і впевненими у тому, що вони нікому не потрібні. Ось яка картина в нас виходить: чоловік хоче зустрічатися з жінкою, але через її поведінку вважає, що не цікавить її, а жінка дуже хоче, щоб чоловік її завоював, але при цьому ставить стільки перешкод (не зі зла - вона таким чином намагається перевірити, чи кохає він її по-справжньому), що чоловік залишається у повній розгубленості і впевненості в тому, що він цій жінці точно не потрібний. А жінка, в свою чергу, робить висновок, що раз чоловік покинув свої намагання, значить він її недостатньо кохав, і відповідно, це «не той» чоловік. Тепер ви розумієте всю складність ситуації?

Як же не потрапити у пастку? Чоловіки, запам’ятайте: чоловік має бути чоловіком зі всіма наслідками, які звідси випливають, а тому переступіть через свій страх і станьте рішучими та наполегливими (тільки наполегливими, а не нав’язливими). Жінки, спробуйте і ви зрозуміти чоловічу логіку та припиніть вводити їх в оману – адже вони абсолютно не розуміють вашої гри. І, що найголовніше, НІКОЛИ не судіть про дії людини протилежної статі ПО СОБІ – це шлях, який точно приведе вас до хибних висновків. Якби багато хто з молодих людей знав те, про що ви щойно прочитали, вони уникнули б маси розчарувань у власному житті. Так що озбройтесь знанням особливостей чоловічої та жіночої логіки – ці знання ще не один раз стануть вам у пригоді під час побудови стосунків.