uElite Design

          Ви увійшли як Гість | Група "Гости", Вітаю Вас Гість | RSS
           Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Нове життя [23]
Різне [268]
Проповідь [81]

Міні-чат
200

Наше опитування
Яким браузером Ви корестуєтесь?
Всього відповідей: 165

На допомогу адміну
Система Orphus

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » НОВЕ ЖИТТЯ З БІБЛІЄЮ » Різне

ЯК ПОЗБУТИСЬ ПЕРЕЖИВАНЬ

«Ділові люди, які не вміють боротись
із занепокоєнням, помирають молодими».
(Доктор Алєксіс Каррель - французький
хірург і патофізіолог 1873-1944).


У кожної людини час від часу (у декого постійно) виникають якісь проблеми. Наприклад; у кожної жінки рано чи пізно виникає проблема: в шафі немає місця, а одягнути нічого. Інша постійна жіноча проблема: що варити?

Взагалі, у кожного своя проблема: одна мама може мати проблему з тим, що дитина не хоче снідати, їй набридли різні делікатеси й вона з ранку вередує, а інша мама молиться де взяти гроші, бо завтра дитина може піти до школи голодна. Але ситуація в якій опинилась перша і друга мама називається «проблема», або «біда» і відповідно це пов’язане з переживанням.

Один чоловік зустрівши друга, почав скаржитись йому на своє життя.

– Постійні проблеми: син залишив університет, дружина бурчить, що мала квартира. Поламалась машина, але відремонтувати нема за що, бо мала зарплата. Почало боліти серце, але в лікарню не лягає, бо нема грошей на ліки.

Друг його заспокоює.

– Ти не переживай, це в тебе темна полоса, а от пройде час і буде біла.

Через місяць вони зустрілись знову і друг питає:

– Ну як справи? Щось змінилось?

А перший відповідає:

– Ти знаєш, ось тоді, місяць тому була біла полоса.

Виходить, що в нашому житті усе відносно. І ніколи не знаєш, коли краще живеться. Наприклад, коли почалася війна, то люди, що жили в одному місті в комунальних квартирах і до цього нарікали, що погано живеться, попали в концентраційний табір «Освенцім». Там постійно отримувалось біля 220 тисяч ув’язнених, один умивальник був розрахований на 12 тисяч чоловік і вода в ньому була непридатною для пиття. Коли падав сніг, то ув’язнені збирали його, щоб розтопивши напитись, а весною вмивались і пили з калюж. В бараках пацюки не лишень об’їдали мертві тіла, а й нападали на помираючих. Ось тоді люди згадали, що які ж вони були щасливі в комунальній квартирі.

Взагалі, люди реагують на біду (кризу) по різному. Наприклад, коли почалася криза, то на Заході деякі люди, що займали високі посади у великих компаніях і мешкали в дорогих престижних районах, вчиняли самогубство, кидаючись з вікон хмарочосів чи під колеса машин. А ось один священик, який приїхав під час всесвітньої кризи до ефіопських християн, побачив, що ті люди ще живуть у глибокому середньовіччі, в місцевості з дуже суворим кліматом і часто опиняються на межі голоду. Ці люди сповнені любов’ю і радістю, завжди готові поділитися своїм убогим пожитком з чужинцем, що прибув хтозна звідки.

Люди, які заподіяли собі смерть, очевидно, не витримали нервової напруги, пов’язаної з економічною кризою. Вони жили в найбагатшій країні світу і належали до найзаможнішого прошарку. Коли їхній добробут опинився під загрозою, вони не змогли цього пережити.

А ось люди з Ефіопії просто не знають про існування кризи. У них немає ні акцій, ні рахунків у банках. Їхній життєвий рівень навряд чи може впасти – далі тільки голодна смерть.

Це звичайно дві крайності, але ж як нам боротись з частими проблемами, бідами і кризами. Найлегше сказати, якийсь шаблон; наприклад, що потрібно триматись за руку Христа, але дехто тримається багато років, але біди не відступають. Та й апостоли, як тільки пішли за Ісусом, то всі страждали до кінця життя. Так і загинули в біді.

В одному з музеїв Стокгольму показують відомий корабель «Ваза», який пролежав на дні моря 333 роки в Стокгольмській гавані. Він затонув під час першого рейсу, пропливши 1500 метрів. Існує декілька причин катастрофи, але дослідники вважають, що корабель мав недостатньо баласту.

Баластом ми вважаємо непотрібний вантаж. Багато людей вважають біду чи страждання, як баласт, непотрібний вантаж, від якого людина намагається якнайшвидше позбутись. Але в Божій руці страждання і проблеми не являються зайвим баластом, а необхідним засобом в досягненні Своєї мети. Цей баласт повинен дати нашому земному життю необхідну глибину, щоб ми могли йти своєю дорогою.

Коли ми переходимо від переживання до переживання, то переходимо все вище по драбинці духовного зростання. Найкращі бійці Христа вийшли з Його школи страждань.

«Кого Я люблю, тому докоряю й караю того» (Відкр. 3:19).

Іншими словами: «Кого Бог хоче нагородити життям вічним, тому Він спочатку вручає хрест».

І ось, коли стається якась біда, проблема чи непорозуміння, людина починає прикладати усі зусилля, щоб якнайшвидше їх вирішити. І це зрозуміло; це цілком нормальна реакція! А чи завжди хоче цього Бог?

Крім розп’яття Христа найзнаменитішою і трагічною сценою смерті в усій історії людства вважається смерть Сократа. До кінця існування планети люди будуть із захопленням читати зворушливе описування його смерті, зроблене Платоном, – це один з найпрекрасніших творів світової літератури. Деякі громадяни Афін, що заздрили босоногому Сократу, висунули проти нього неправдиві звинувачення. Його судили й приговорили до смертної кари. Тюремник, який ставився до Сократа дружелюбно (але виконуючи вирок), даючи йому чашу з отрутою, сказав: «Старайся легко прийняти те, що неминуче». Сократ так і вчинив. Він прийняв смерть спокійно і з достоїнством.

«Старайся легко прийняти те, що неминуче; що невідворотно». Ці слова були сказані за 339 років до народження Христа, але наш постійно стривожений світ має зараз потребу в цих словах більше, ніж раніше: «Старайтесь легко прийняти те, що неминуче».

Постійне занепокоєння, хвилювання, клопіт, неспокій, турбота, тривога – ось найбільша проблема мільйонів наших сучасників. І кожному з них потрібні лише одні ліки «Старайтесь легко прийняти те, що неминуче».

Жодна людина на землі не зможе боротись з неминучим. Один чоловік дійшов до цього спостерігаючи, коли під час бурі кожна гілочка в його саду покрилась товстим шаром льоду. Замість того, щоб плавно вигнутись під вагою льоду, ці дерева гордо чинили опір і в кінці кінців зламались, не витримавши важкого тягаря. В результаті довелось їх знищити. Вони не оволоділи мудрістю карпатських лісів, адже ніхто не бачив, щоб ялинка, або смерека поламалась від мокрого снігу чи льоду. Ці вічнозелені дерева знають, як потрібно пригнутись, як схилити свої гілки, як примиритись з неминучим.

Як ви думаєте, чому автомобільні покришки витримують так багато ударів і не руйнуються? Спочатку виготовлялись покришки, які опиралися ударам дороги. Дуже скоро вони рвались на шматки. Потім стали виготовляти покришки, які поглинали (амортизували) удари дороги. Така покришка могла це перенести. Ми з вами проживемо на світі довше, якщо навчимося поглинати удари і штурхани дороги на скелястій дорозі життя.

Що ж станеться з нами, якщо ми, замість того, щоб їх амортизувати, будемо чинити опір поштовхам життя? Що ж відбудеться якщо ми відмовимось «згинатись, як смерека» і будемо вперто «упиратися як дуб». Відповідь дуже проста. Ми створимо ряд внутрішніх конфліктів. Ми будемо схвильовані, збуджені й напружені доки не розхитаємо (чи вже розхитали) нервову систему. Більше того; якщо ми зайдемо ще далі і відхилимо жорстоку й несправедливу дійсність, яка нас оточує, втікаючи у вигаданий світ, створений нашим уявленням, ми станемо божевільними.

Під час війни і після неї; під час аварії на ЧАЕС і після її ліквідації тисячі наляканих солдат просто вимушені були примиритись з невідворотнім.

Отже, єдине правильне рішення, коли сталась якась біда, чи горе, це примирення з тим, що вже сталось. Змиріться і прийміть те, що вже є, тому, що назад нічого не повернеш.

Є чудовий афоризм, який звучить приблизно так: «Якщо важко бути вдячним за те, що сталось, то слід бути вдячним за те чого не сталось».

На перший погляд все просто: прочитай якусь біблійну обітницю і все, заспокойся бо Христос допоможе. Але чому ж тоді тисячі вірних християн ніяк не можуть змиритись з переживаннями? Чому ми плачемо і переживаємо? І віримо, – і хвилюємось!

А переживаємо тому, що не знаємо, що сорок процентів того, про що ми переживаємо, ніколи не станеться. Тридцять процентів уже сталось. Двадцять три проценти – це здогади і обставини, які ми не можемо змінити. Тільки вісім процентів залишається на те, що ми можемо дійсно якось вплинути на проблему.

Друже, лише подумай, вісім відсотків: дев’яносто два відсотки нашого переживання безпідставні! Не думай, що в тебе більше проблем, ніж у інших – просто ти (і я), більше про них думаєш! Задумайся над тим, що це означає. Те, що ти відчуваєш, це те, про що ти думаєш. Для того, щоб відчути, тобі спочатку потрібно подумати про це почуття.

Якщо ти постійно про щось хвилюєшся і переживаєш, то ця інформація змінить твої почуття, але диявол не хоче, щоб ти її знав і тим більше жив згідно неї!

Якщо ти зміниш свої думки – то автоматично зміняться твої почуття! Тільки твої думки можуть контролювати твої негативні почуття. Істина в тому, що переживання, це всього-навсього твої негативні думки, а не твоє життя! І як тільки це зрозумієш, – ти станеш на дорогу щастя.

Але переміни не відбуваються миттєво. Ти не станеш поганим за одну ніч і не зможеш стати гарним за одну ніч також. Але ти можеш почати. Як? Роби дві речі: по-перше, потрібно ставитись до своїх негативних думок, як до надоїдливих мух – оджени їх і заміни приємними (позитивними) думками. По-друге, думай про Божественне і духовне. Коли в Давида виникали проблеми і переживання, він робив саме так: «Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних, бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть! Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» (Пс.36:1-4). Отже, коли ти хочеш перемін у своєму житті, то перестань хвилюватись і починай змінювати своє мислення!

Взагалі, «переживати» походить від грецького слова, яке означає «розділити розум». Занепокоєння розриває нас на частини. І, замість того, щоб мати сили для завтрашнього дня, ми втрачаємо мир, сили і спокій сьогодні.

Ось надійний метод як перестати хвилюватись. Його радить застосовувати апостол Павло. Складається цей метод з двох частин: «Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові» (Филип. 4:6).

Іншими словами: чим більше ми молимось і дякуємо Богу, тим менше переживаємо і хвилюємось. Вирази свою вдячність Богу, бо Він хоче почути її, щоб виконати другу частину угоди: «І Божий мир, що перевищує всякий розум, хай береже ваші серця і ваші думки в Ісусі Христі» (Филип. 4:7). Уяви собі, як буде добре замість переживань отримати розум наповнений Божим миром! Твоя проблема для Нього як малесенька гілочка для великого слона. Він Сам перебуває у мирі і спокої і пропонує тобі цей мир і спокій від постійних тривог і хвилювання. Тільки зроби свою частину в молитві і вдячності, а Він виконає Свою! І це не якесь чергове заспокоєння, не шаблон, яким користуються, щоб відволікти від проблеми, а конкретна пропозиція Самого Бога. Він чекає, що ти почнеш так жити.

У хвилини емоційного пригнічення і смутку варто пам’ятати, що Бог ніколи не залишає нас; головне, щоб ми не забули про Нього.

Андрій Білик
Категорія: Різне | Додав: shepetivka-sda (27.05.2012)
Переглядів: 1598 | Рейтинг: 0.0/0 |
Олег Буркацкий - Жизнь лишь в Тебе

Поддержка сайта
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статус
Понеділок
15.10.2018
16:37

Логін:
Пароль:
[ Керування профілем ]

Пошук

7 випадкових








Церква живе надією

Приєднуйся

Джерело LightRay Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU Рейтинг@Mail.ru
Офіційний сайт ШЕПЕТІВКА-АСД © Jesus beside of you 2009-2014