Перше, що спадає на думку, коли ми говоримо про пасічників, це, безумовно, мед – солодка, тягуча рідина, яку зробила з квіткового нектару робоча бджола.
Бджолярі – це особливі люди, які стверджують, що мають близькі взаємини з особливими комахами. Такі взаємини корисні для обох сторін. З одного боку медоносні бджоли є, мабуть, матеріально найціннішими комахами, котрі виробляють мед і віск, а також запилюють різноманітні види сільськогосподарських культур. З іншого – люди, які живуть з бджільництва, чи просто аматори, люблять цих комах і (як стверджує бджоляр Василь Сикіш) «розуміють їхню поведінку». Бджільництво ж у народі вважається святим заняттям, пасіка — святим місцем, а пасічник — Божою людиною.
Підраховано, що кожна сьома тонна світового меду – українська. На пасіках України сьогодні «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей.
Взагалі, про бджіл писали ще задовго до Різдва Христового; про бджіл та мед згадується у Священних книгах Старого й Нового Завітів. Мед завжди був символом здоров’я, бадьорості, довголіття, а віск – м’якості характеру, доброти серця, поступливості. Штучне розведення бджіл стало відоме за часів Соломона. Відтоді життя бджіл почали ретельно вивчати, що й стало приводом для різних повчань самої людини. Отож, познайомимося ближче з цими комахами.
Бджоли мають довжину тіла від 7-8 мм – до 16-18 мм. Забарвлення різної інтенсивності: від рівномірно чорного й темнобронзового – до жовтого і червоно-жовтого. З двох пар крил задні трохи менші від передніх, крила вкриті мереживом жилок, на передній кромці заднього крила є декілька гачкоподібних зачіпок, що скріплюються з відповідною складкою на задній кромці переднього крила. Бджоли бачать ультрафіолетове випромінювання.
Наші предки збирали мед, руйнуючи бджолині гнізда в дуплах дерев або інших порожнинах. Однак 1851 року Лоренцо Лорейн Лангстрот, американський бджолознавець, виявив, що між восковими стільниками бджоли залишають приблизно шести міліметрову відстань. Так стали виготовляти саморобні дерев’яні вулики, в яких залишали таку ж відстань між стільниковими рамками. Тепер люди могли виймати з вуликів окремі рамки й збирати мед і віск, не знищуючи бджолиної сім’ї.
Здається, що стати бджолярем дуже легко: треба придбати вулики з бджоло-сім’ями, розташувати їх у місцевості з рослинами-медоносами й через кілька місяців повернутися, щоб зібрати продукти діяльності бджіл. Насправді ж це далеко не так. Щоб мати успіх у бджільництві, насамперед треба дуже любити своїх бджіл, по-батьківськи ставитися до них, якщо потрібно, бути їхнім лікарем й годувальником у тяжкі зимові часи.
Що ж повчального у житті бджіл? Насамперед – це їхня працелюбність. Бджола живе недовго, проте від дня виходу з комірки наполегливо працює. Спочатку в вулику як нянька біля личинок, потім – вуликовою робітницею, а після цього в групі льотних бджіл збирає нектар, пилок та охороняє „льоток”.
На сьогодні в світі є біля 20 тис. видів бджіл. Вчені стверджують, щоб виробити 500 грам меду, одній бджолі потрібно 10 млн раз злітати від вулика до квітки й назад. А ось в одному журналі наведена цікава статистика: щоб зібрати 1 кг меду бджола робить до 65 тисяч вильотів, відвідуючи при цьому 45-64 млн квітів.
Учені давно цікавились, як ці комахи повідомляють іншим про те, де є їжа. Для цього вони поставили на значній відстані декілька тарілочок з медом. Виявивши нове джерело меду, бджоли-розвідниці поверталися до вулика й виконували своєрідний «танець». Різко змінюючи швидкість і напрямок польоту, виписуючи складну послідовність кіл і вісімок, розвідниці повідомляють іншим бджолам точний напрямок і відстань до тарілочок, а також сповіщали про якість меду. Наприклад, напрямок вони показували, походжаючи по стільниках у вулику. Як виявилось, напрямок їхнього руху точно відповідав кутові між джерелом меду і положенням сонця.
Кожна розвідниця, що прибуває до вулика, несе своїй родині благу вістку. У неї завжди є вдячні глядачі, за її танцем уважно спостерігають і прислуховуються. Коли розвідниця починає танцювати, навколо неї збираються інші бджоли. Засвоївши те, що вона хотіла їм повідомити, вони починають хвилюватись і незабаром цілою зграєю вилітають з вулика до свіжого джерела благословінь.
Людство дуже подібне на бджолину сім’ю; йому просто потрібно почути благу вістку. Усі ми – християнські розвідники, яким Ісус дав доручення повідомити людському вулику найкращу вістку усіх часів – Євангеліє Ісуса Христа.
Бджоли – це високоорганізовані комахи, які спільно працюють та захищаються від ворогів. У вулику вони разом будують стільники, доглядають потомство.
Відомо, що навіть молоді бджоли-матки, які вперше вилітають з вулика на парування, ідеально запам’ятовують і місцину, і рідне гніздо, і навіть пасічників. До речі, надзвичайно тонко вони запам’ятовують усі запахи, за ними розпізнають подібних до себе, інших тварин і людей (за останніми даними, бджоли відчувають навіть біополе людини, її емоційний стан).
Саме тому в пасічників є правило: до вулика не можна підходити напідпитку, адже необережні рухи, як і запах алкоголю, бджіл дратують. А ще слід діяти дуже делікатно, щоб випадково не задушити якусь бджолу, бо вона відразу відправить своїм родичам сигнал про напад: особливі легкі речовини (феромони), сліди від яких залишаться на тілі ”кривдника”, спонукають комах атакувати його. Тож адаптаційним та організаційним можливостям бджіл можна лише позаздрити.
Декілька років тому в Татарстані сталася трагічна історія. Шофер вантажівки, заїхавши на пасіку, випадково зачепив вулик. Розлючені бджоли облетіли машину і хоча водій щільно закрив дверці й підняв скло, одна з бджіл знайшла шпаринку біля педалі. Услід за нею кинулись решта. Водій загинув від численних укусів.
Серед фахівців тоді почалась суперечка: що це було – помста, коли бджоли зрозуміли, що винна не залізна вантажівка, а людина, що сиділа у ній? Чи вони просто відчули якесь випромінювання людини, що знаходилась у кабіні, наприклад, хвилю страху? Інші аналогічні випадки свідчать на користь першого варіанту: це була свідома й цілеспрямована помста, що саме по собі дивує, адже мова йде про комах, які володіють лише зачатковими мозковими структурами. А взяти хоча б носорога: потривожений цікавими туристами, він буде до знесилення трощити їхню машину, хоча шофер і пасажири давно вискочили з авто й залізли на дерево.
Однак повернемось до цих розумних комах.
На початку 80-тих рр. XX ст німецький капітан Т. Тріпп з дружиною і двома синами йшов на яхті біля бразильського берега. Під час обіду в каюту залетіло декілька бджіл. Яхтсмени рушниками розправились з надокучливими відвідувачками, але 2-3 бджоли вціліли й вирвались на волю. Через пів години над яхтою почувся наростаючий гул, і величезний, як хмара, рій накинувся на судно. Людям пощастило: двері на яхті були герметичними, люди встигли закритись у каюті, а мільйони бджіл протягом 6 годин безрезультатно намагались знайти лазівки, щоб добратись до вбивць своїх товаришок. Несподівано рій, як по команді, піднявся і щез. Коли капітан виглянув у ілюмінатор, то побачив, що некеровану яхту несе на скелі, до яких залишилось усього 30 метрів. Виходить, що бджоли покинули яхту в ту мить, коли їй через лічені секунди загрожувала неминуча загибель.
Цікаво, що ці комахи жалять ворога, не шкодуючи себе. Справа в тому, що коли вони втрачають, жала пошкоджуються всі нутрощі бджоли, і вона гине. Щороку від укусів бджіл гине більше людей, ніж від укусів змій.
Також варто зазначити зразкову дисципліну у вулику. Її підтримує цариця вулика – матка, яка з вулика не вилітає, а лише відкладає яйця, з яких народжуються молоді бджоли. Порядок у вулику настільки залежить від матки, що коли вона гине, то у бджіл починається страшенна тривога, всі роботи припиняються, і сім’я гине.
Наскільки тямуща звичайна медоносна бджола? Очевидно, набагато розумніша за найсучасніші й найпотужніші суперкомп’ютери. Її можна назвати маленьким чудом.
Один з найпотужніших комп’ютерів у світі може досягати вражаючої швидкості процесорів – 16 мільярдів операцій з плаваючою комою за секунду. Щоб було зрозуміло неспеціалістам: це такий комп’ютер, який за кожну секунду може виконати 16 мільярдів таких найпростіших арифметичних дій, як додавання двох чисел.
Однак медоносна бджола робить набагато більше, ніж усі комп’ютери разом взяті. Вона може бачити кольори, розпізнавати запахи, літати, повзати й зберігати рівновагу. До того ж вона непоганий хімік. Щоб зробити мед, ця комаха додає до нектару спеціальний фермент. Виробляє віск для будівництва й ремонту вуликів. А для своїх «малюків» вона готує особливі ласощі: маточне молоко й пергу (квитковий пилок).
Бджоли, як гарні господині, регулярно викидають з вулика сміття. Зимою згромаджуються, щоб зігрітись, а літом провітрюючи і розприскуючи воду, вони стежать за кліматом у вулику. Коли в їхньому будинку стає тіснувато, у бджіл вистачає тямовитості зрозуміти, що деяким потрібно переселитися. Тому вони вирощують нову бджолину матку для старого вулика, а стара матка і багато робочих бджіл створюють нову сім’ю. Тут також спочатку посилаються бджоли-розвідники на пошуки нового місця для житла. Після того, як вони повертаються і звіряють дані, так звані бджоли-провідниці направляють рій до нового гнізда. Цікаво, що з вулика вони забирають частину меду, щоб мали що їсти на перших порах.
Тепер задумаймось: як звичайні комахи можуть робити усе це без чиєї-небудь допомоги або керівництва? Для суперкомп’ютерів потрібно багато програмістів, інженерів і техніків, але порівняно з однією комахою це просто дитячі іграшки.
Варто також відзначити ощадливість і бережливість бджіл. Ці властивості виявляються під час розподілу робочого часу, споживання та заготівлі корму. Праця та її розумний розподіл є для бджіл вищою насолодою життя, тому вони ні на хвилинку не можуть перестати працювати. Коли бджола повертається у вулик, завантажена нектаром і пилком, біля входу її зустрічають бджоли-вартові. Як вони дізнаються чи вона своя, адже їх у вулику тисячі? Кожному вулику притаманний специфічний запах, який людина не вловлює. Походить він з особливого заглиблення у тілі бджоли – «кишені»; перед вуликом вона відкриває «кишеню», ніби показуючи своє «посвідчення».
У бджоли є п’ятеро очей. Три ока у верхній частині голови і двоє – спереду. Медоносна бджола махає крильми 11400 разів на хвилину, створюючи характерне дзижчання.
Здатність бджіл до підтримання чистоти просто вражає. Ретельна чистка комірок, в яких матка відкладає яйця, прополіскування щілин – все це бджоли роблять просто блискуче. А якщо, наприклад, у вулик потрапляє миша, то вони її вбивають своєю смертоносною отрутою, яка є у жалоносному апараті. Потім покривають мишу воском. Замуровують її і не дають трупу розкладатися. Чистота у вулику підтримується настільки ретельно, що навіть випорожнення вони не роблять взимку упродовж 6-7 місяців, а накопичують кал в кишківнику і потім, під час весняного обльоту, звільняються від нього.
А ось від браку їжі й загибелі сім’ї бджоли рятуються тим, що викидають із вулика частину розплоду.
Одним з найбільших ворогів бджіл є шершні. Вони можуть нападати на житло бджіл, нищити гнізда і з’їдати личинок. Спочатку висилають розвідника, який має завдання визначити розміщення бджолиного гнізда. Однак бджоли можуть захистити себе від цих хижаків. Оточуючи шершня, який потрапив до житла, вони створюють кулю зі своїх тіл. Нападник, який є всередині, гине за 10 хвилин через перегрів, бо максимальна температура, яку може витримати є 46 оС, натомість бджоли витримують понад 47 оС. 2009 року дослідники встановили, що зв’язок з цим процесом має також двоокис вуглецю, який виробляють бджоли.
Щодо любові цих комах до своїх сестер, то вона доходить у них до самопожертви. Захищаючи вулик від ворогів, бджоли особливо ретельно оберігають молодь – майбутніх бджіл. Вони годують і зігрівають їх своїм теплом. І погано буде тому, хто холодної пори відкриє вулик.
Як з’ясувалося, бджоли здатні запам’ятовувати не лише запах, обличчя, а й відчувають навіть біополе й емоційний стан пасічника. Французькі й австрійські біологи стверджують, що ці комахи вміють відрізняти фото людини від інших зображень. Для крихітного за розміром мозку таку здатність до аналізу зображень, на думку вчених, можна також вважати чудом.
Як пише газета «Нью-Йорк Таймс» за 6 жовтня 1991 р., в останні роки інженери й дизайнери товарів все більше й більше усвідомлюють те, що бджоли знали завжди: формування навіть дуже тонкого матеріалу, на зразок бджолиних стільників з шістьма сторонами робить його набагато міцнішим, ніж це було б, якби його формували в будь-яку іншу форму.
Не дивно, що люди беруть приклад з цього Божого творіння. Древній муж віри Йов колись сказав: «Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість… Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?» (Йов. 12:7-9). Навіть в таких звичайних речах, як ці шестикутні чашечки, які ми бачимо в бджолиних стільниках, проявляється мудрість Творця. Хоча товщина воскових стінок дорівнює всього лиш одній третій міліметра, вони надзвичайно міцні і можуть витримувати навантажування, яке в 30 разів перевищує їхню власну вагу.
Ця міцність може бути використана у машинобудуванні, авіації, будівництві та багатьох інших сферах людської діяльності. Однак проста бджола не знає усього цього, тому що в неї немає інженерної освіти. Вона просто щоденно звершує роботу з тією мудрістю, якою її наділив Творець.
Здивую вас ще більше. Недавно стало відомо, що розвідку мінних полів, можуть звершувати не тільки собаки й гризуни, але й ці дивні комахи. Пасічники стверджують, що їхні вихованці чують запахи не гірше за собак. За декілька годин (!) можна привчити до запаху цілий рій, до того ж достатньо попрацювати лише з однією бджілкою, а вона передасть «отримані знання» усьому вулику. І це не фантастика, тому що з цими комахами зараз працюють службовці секретної науково-дослідної лабораторії ВПС США, яка розташована на території бази Брукс в Техасі. Пентагон виділив на ці дослідження $50 млн.
«Вихованці» бази спроможні шукати наркотики на великих територіях. Спеціально для бджілок учені розробили мікропередавачі величиною як крупинка цукру; за їхньою допомогою комахи зможуть розвідувати таємні плантації гашишу, підпільні заводи й лабораторії з перероблення наркотиків, склади тощо.
Однак сьогодні ми говоримо про пасічників, які не тільки забезпечують нас медом, але й рятують землю від страшної біди. Про це ще попереджав Альберт Ейнштейн. Він говорив, що якщо на землі вимруть бджоли, людство не проживе більше чотирьох років. Бачимо, що він не досліджував Біблію, тому що усе залежить від Бога, але над словами генія XX століття учені задумались, коли масове зникнення бджіл почало загрожувати економічною кризою. На теренах США та Західної Європи, цей процес отримав назву Синдром руйнування колоній. Правдоподібною причиною вимирання є використання пестицидів під час цвітіння рослин.
До чого тут бджоли?
Яблука, помідори, огірки, кабачки, перець, квасоля, дині, цибуля, багато видів ягід… Це лише невеликий список культур, які ми втратимо разом із зникненням бджіл. Адже саме завдяки цим продуктам наш організм отримує більшість мінералів, вітамінів, антиоксидантів, а також 35% калорій. Перераховані рослини, як і багато інших, не можуть залишатись без обпилення. Звичайно, цим займаються й інші комахи, але вони не здатні покривати надто великі площі. Більшу частину роботи (80-90%) виконують саме бджоли. Фахівці підрахували, що з 1960-тих років об’єми виробництва сільськогосподарських продуктів, що залежать від бджіл, збільшились в чотири рази, а кількість цих комах зменшилася вдвоє. Відтоді співвідношення чисельності бджіл на гектар знизилось на 90%.
Крім хімічних препаратів, які послаблюють імунну систему комах, на них згубно діють мобільні телефони. Американські фахівці дійшли цього висновку, поклавши один телефон до вулика. З’ясувалось, що бджоли впадають в сильне занепокоєння, коли на телефон надходить вхідний виклик. Вони збираються в рій, і заспокоюються лише тоді, коли сигнал припиняється. В результаті цього експерименту 80% бджіл взагалі не повернулися у вулик.
У розвинутих державах світу станції мобільного зв’язку ніколи не встановлюють над головами людей, це категорично заборонено. Одну з таких вишок встановили над пасікою: через два тижні господар втратив усіх своїх бджіл.
Фахівці стверджують, що стільникові мережі переважно працюють на частотах від 800 – до 1200 мегагерц. На цих же частотах спілкуються й бджоли і, що найголовніше, орієнтуються. Стільникові мережі «забивають» канал, і дезорієнтовані бджоли не знаходять того місця, де вони живуть і харчуються.
Це, звичайно, одна з причин глобальної проблеми, але перші сигнали зростаючої кризи ми вже відчули. Через подорожчання потрібних продуктів харчування, багато арабських країн останнім часом захлеснули безпорядки. За даними ООН, світові ціни на продукти досягли історичного максимуму. А що ж станеться, коли зникнуть бджоли, від яких залежить третина усього об’єму продовольчих ресурсів Землі? Нагадаю, що населення нашої планети продовжує щорічно збільшуватись на 70-80 мільйонів.
А ось тепер можемо усвідомити, якою важливою є праця пасічника. Дякуємо цим людям, що приносять до нашого столу неповторний дар землі і сонця. Велика вдячність вам за наполегливість, ласку, любов до бджіл та до нашої землі. Нехай добрий Господь допомагає вам у такій нелегкій, але почесній праці.
Андрій Білик Член Національної cпілки журналістів України
