uElite Design

Слова Господа нашого Ісуса Христа, сказані на горі Елеонській майже два тисячоріччя тому: «Стережіться, щоб хтось вас не ввів у оману...», в усі століття історії християнства звучать, як особливе виявлення стривоженої Божественної любові до Свого народу, якому треба йти вузьким шляхом випробувань і небезпек. І не тому, що ця любов не має сил зберегти Своїх дітей, а тому, що самі діти можуть ослабнути у вірі й любові й зійти з дороги, вказаної Господом Ісусом.

Для кожного покоління християн ці слова були дорогі, спонукаючи до обережності й пильнування. Для нас, що досягли третього тисячоліття, голос Спасителя звучить особливо урочисто й застережливо: «Стережіться, щоб хтось вас не ввів у оману».

ЯКУ СПАДЩИНУ ЗАЛИШИВ НАМ АТЕЇЗМ
Після великої Французької революції XVIII ст. європейське співтовариство вступило у фазу безрелігійного світського розвитку, названого пострелігійним модернізмом нового часу. Відбулася секуляризація науки й особливо природознавства, головною філософією якого став еволюціонізм. Дарвінізм незабаром витиснув релігійну креационістичну модель, яку раніше викладали в університетах і школах Заходу. Класична німецька філософія Канта (1780) і Гегеля (1830) продовжувала апелювати до складних умоглядних категорій і потім породила кілька філософських шкіл, у тому числі філософську школу «лівих гегельянців», серед яких Л.Фейєрбах, Д. Штраус, К. Маркс (1818-1883). Людина, що залишилася без Бога, не може розкрити свою власну сутність. Вона заблудилася в джунглях усіляких гіпотез і наукових теорій.

ПАРАДОКС СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ
Сьогодні, як ніколи раніше, виявився найбільший парадокс сучасного освіченого людства. З одного боку, це час найбільшого наукового прогресу, століття перемоги технотронної цивілізації, а з іншого боку — час розквіту окультизму в його різних формах, повернення язичества й древньої східної містики. Характерний приклад того, що відбувається сьогодні в європейській культурі, відображено в матеріалах Другого міжнародного симпозіуму «Релігія, магія, міф» у м. Айштете (ФРН, 1997 р.). «Тут говориться, що в європейській культурі відбувається перегляд того, що вона дуже довго приймала за власну основу» (наприклад, чітке відокремлення «науки» від «релігії», а тим більше від «магії» і «міфу»). Відбувається поступове формування «розширеного» поняття про релігію й релігійність, а також про магію й міф». Те, що вважалося назавжди пройденим і похованим марновірством і пережитком, зненацька знову знайшло свій «другий подих» і навіть більше того — свій другий розквіт. Цей парадокс не може бути розкритий і осмислений на науковому або філософському рівні. Сутність проблеми живучості окультизму набагато глибша, вона криється в неясному релігійному почутті, властивому кожній людині.

ОНТОЛОГІЧНА ПРИЧИНА
Людина від створення світу, від свого створення була призначена для живого спілкування з Богом. Вона повинна була стати «храмом Бога живого», як про це говорить апостол Павло, тому що «ми Його й рід». Внаслідок гріхопадіння люди виявилися вилученими від безпосередньої Божої присутності. У душі утворився якийсь духовний вакуум, що вимагає заповнення, звідси неясне релігійне почуття, властиве кожній людині. На вівтарі людської душі повинен горіти вогонь Божий, вогонь Духа Святого, інакше диявол запалить там свій далекий вогонь.

Коли Адам і Єва згрішили, відбулася саме ця підміна. І Біблія свідчить, що першою спокусою людей у раю була спокуса чудом. Змій, що говорить Єві, пропонує їй долучитися до таємного знання через порушення волі Божої (Бут. 3:5). Тут, як у насінні, полягає вся суть і весь механізм окультизму. Тому що окультизм пропонує таємне знання, що нібито прилучить людину до чуда, до надуманої божественності. Через усе століття історії людства, незважаючи на величезну різноманітність форм тайнознавства, ясновидіння, ворожіння, суть окультизму залишається однією й тією ж дотепер.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Необхідно також сказати про психологічний аспект, спричинений окультизмом. Ніщо так сильно не діє на емоційну природу людини, ніщо так не вражає, як зіткнення й спілкування з надприродним. Зіткнення з надприродним впливає на волю й розумові здібності людини. Виникає потяг і цікавість, а згодом залежність. Однією із причин поширеності окультизму є бажання людей мати певну владу над іншими людьми й над обставинами.

Ті, хто свідомо шукає контакту з невидимим світом, неодмінно втрачають волю. Вони нерідко випробовують депресію й пригніченість. Людина вступає на чужу територію, контрольовану темними силами, що впали, ангелами Люцифера. І немає спасіння в цій боротьбі. Гріх сильніший за найсильнішу волю людини. Тому Господь Бог на самому початку виступає як Єдиний, Хто може розірвати кайдани смерті. Тільки Месія, Котрий скоро прийде, розтрощить голову змія (Бут. 3:16). І це єдино діючий, успішний на всі часи викупний План спасіння людини.

БІБЛІЯ ПРОТИ ОКУЛЬТИЗМУ
Подивимося, як Біблія відкриває нам історію викупної дії Бога в різні епохи історії спасіння.

Від самого початку всі язичеські релігії світу містили як невід'ємну частину містичні ритуали. Жреці всіх релігій були водночас посередниками між простими людьми й богами. Паралельно з ними завжди існували оракули, ворожбити, віщуни. Людська особистість на древньому Сході була зв'язана двома видами зв'язку — релігійний язичеський догматизм і державна деспотія.

Тому Бог через Своїх пророків і патріархів час від часу проявляв Свою владу, щоб спасати й звільняти людську свідомість від фатальних оман.

Не випадково біблійна історія показує зіткнення з найбільшими релігійними системами древнього світу: з Єгиптом, Вавилоном, а пізніше з Грецією. Ми бачимо, як чарівники виявляються переможеними Божественною силою:

— Йосип тріумфує над ворожбитами в Єгипті (Бут. 47 розд.).

— Мойсей здобуває перемогу над єги¬петськими ворожбитами й чарівниками (Вих. 7:10-13; 8:1-3).

— Даниїл засоромлює халдейських мудреців (Дан. 2:4; 5:14).

Три великих законодавчих кодекси Біблії чітко визначають волю Божу стосовно окультизму. Це книги Вихід, Левит і Повторення Закону (П. Зак. 18:10-12; Левит 19:31).

Великі пророки Біблії — Ісая, Єремія, Єзекіїль зі всією наполегливістю силою Божою протистоять темним силам і викривають народ Господній (Ісаї 8:19; Єрем. 27:9; Ісаї 47:13).

Новий Завіт відкриває нову сторінку боротьби з сатанинськими чарами. Виникає спокуса вимагати ознак (чудес) на підтвердження того, що Ісус — Господь Бог. І лукавий відразу починає демонструвати начебто Божі чудеса, але це чудеса заради самих чудес («явища» діви Марії, невгасимий вогонь біля гробу Господа, ікони, що плачуть, НЛО й багато чого іншого).

Ісус Христос зустрівся в пустелі з тією ж спокусою, що й перша пара в Едемі. Інші тексти пророків на цю тему: Ісаї 47:13,14; 44:25; Єрем. 27:9; 28:8, 9; Єзек. 21:29; 13:17; Михея 5:12; Наума 3:4.

Федір Достоєвський справедливо стверджує, що в трьох спокусах Христа в пустелі найсильнішою була спокуса чудом. Цю тему російський письменник-психолог розвиває в деяких своїх творах, вказуючи на те, що через усе століття спокуса чудом була найсильнішою зброєю лукавого, щоби втримати у своїй магічній владі людську волю.

Апостоли Христа зустрічаються із сатанинським протистоянням.

— Симон-чаклун протистоїть апостолу Петру (Дії 8:9-24).

— У Вар-Ісуса апостол Павло викликає мовчання (Дії 13:6-11).

— Віщунка у Филипах заважає Павлу проповідувати, і він через молитву позбавляє її цієї здатності (Дії 16:16).

— Юдейські заклиначі в Ефесі зазнають фіаско (Дії 19:13-20).

У своїх посланнях апостол Павло гово¬рить про інше чудо — таємницю не умоглядну і не філософську, а таємницю благочестя, розкриту Христом у Своєму житті, смерті й воскресінні. Ця таємниця відкрита сьогодні для тих, хто упокорюється й вірить (Ефес. 3:1-12; 1 Тим. 3:16).

Так протистоять одна одній дві таємниці: таємниця благочестя й таємниця беззаконня.

СВІТ У ПЕРШІ СТОЛІТТЯ ХРИСТИЯНСТВА
Епоха розквіту й занепаду Римської імперії (II-V ст.) містить багато чого, що нагадує нам історію двох останніх сторіч

нашого часу. Хоч у галузі зовнішньої матеріальної культури це зовсім різні епохи, у сфері духовних пошуків можна без перебільшень зауважити значну подібність. Типологічно подібні епохи породжують і подібні ситуації. Тому пророцтво Христа: «Стережіться, щоб хтось вас не ввів у оману» має неминуще значення для всіх часів, але в есхатологічній перспективі останніх століть воно особливо актуальне. В епоху кінця античного греко-римського світу древні відчували, що їхньому світу надходить кінець, але не розуміли причин, чому так відбувається. Чому? Тому, що Євангеліє, яке проповідували християни, для греків було божевіллям, а для юдеїв — юродством.

Їхня власна стара релігія також втратила свою колишню привабливість. Усе це відкрило дорогу східним релігіям. Імператор Александр Север (235 р.) поклонявся всім богам, аби тільки зберегти владу й імперію. «Імператор молився найбільшим благодійникам людства: Аврааму, Орфею, Христу, Аполлону, Александров! великому». Він навіть збирався побудувати в Римі храм Христа, але передумав.

Найсильнішим замахом на самобутність християнства був гностицизм. Небезпека гностицизму була досить сильною, тому що він являв собою вигадливу суміш із грецької філософії, міфологічних форм релігій — єгипетської і східних, а також елементів юдаїзму й християнства. Гностицизм своєю «гримучою сумішшю» з окультизму й східних релігій нагадує сучасний рух Нове століття (New Age).

Але в загальному філософія гностицизму була слабкою й тимчасовою іграшкою, що не могла дати справжньої розради спустошеній людській душі. Християнство несло із собою мир душі, почуття прощення й усиновлення, чого не могли дати людям найвитонченіші містико-філософські системи. Християнство, у значенні віри в Євангеліє, принесло мир душам, що повірили, а не мир усьому «римському світу». Тому що християнство від самого початку не було політичною доктриною, як часто його всім представляли люди політичної орієнтації. До шостого сторіччя гностицизм помер, але виникла інша небезпека: об'єднати імперію й церкву воєдино й надати християнству роль державної ідеології.

«У переносному значенні містика — сукупність явищ і дій, що особливим чином поєднує людину з таємною істотою й силами світу, незалежно від умов простору, часу й фізичної причинності; містика поділяється на:

а) Віщунську. Сюди належать ясновидіння, ворожіння на картах, на воді, воску, столовертіння, астрологія, хіромантія;

б) Діяльну або оперативну. В основі — дія на відстані: тваринний магнетизм, магія (чорна, біла), теургія, некромантія, усі види чарівництва, чаклунство, уся область медіумічних або спіритичних явищ, гіпноз»1.

ПРОТИСТОЯННЯ ОКУЛЬТИЗМУ І ЄРЕТИЧНІЙ МІСТИЦІ В СЕРЕДНІ СТОЛІТТЯ
«Разом із церковною містикою розвивається й внутрішньоцерковна або вульгарна, що відрізняється від першої лише в найбільш різких своїх проявах. Вірять у надчутливу силу деяких об'єктів зовнішнього світу (каміння, трав і т.п.), формул і заклинань і намагаються використовувати її в життєвих, зокрема у медичних, цілях. Так із галузі містики відокремлюється магія, у своїх видозмінах — церковному й вульгарному, відповідно пов'язана зі священством і магами (чаклунами, ворожбитами, віщунами, до певної міри й із астрологами).

У той же час містика намагається встановити безпосередньо близькі зносини з демонами, ангелами, святими й Божеством. Гнаний церквою, розвивається культ демонів, у якому виявляються й еротичні елементи, що відображаються в легендах про інкубів і суккубів, про шабаш, про тілесні зносини з дияволом.

Ті ж риси помітні й у ставленні до святого; напружене аскетичне життя монас¬тирів викликає легенди про заручення із Христом (Катерина Сиєнська), про поцілунки Богородиці. Ще Августин висунув, що стало на Заході класичним, повторене потім Гуго Сен-Вікторським, Бернардом Клервосським та їхніми спадкоємцями вчення про потрійне знання або про три ока людини, з яких перше, спрямоване на почуттєвий світ, майже не змінене фактом гріхопадіння, друге, яке сприймає внутрішній світ людини, помутніло, а третє - найважливіше - яке споглядає Божественне й Божество майже осліпло; у відродженні його діяльності й полягає завдання того, хто пізнає істину»2, що перегукується зі східним вченням про третє око.

Історія середніх віків у Європі містить сумний досвід церкви в спробі відгородити свою паству від окультизму за допомогою інквізиції. Три з половиною сторіччя іспанська інквізиція боролася з єресями, із уявними й дійсними чаклунами, відьмами й усіма, кого підозрювали у зв'язках з дияволом. Усі ці репресивні міри не вилікували хворобу, а на час заглушили її симптоми.

Пройшов час, і в тій же Європі окультизм і єретичний містицизм з'являються у філософському образі Якоба Беме (1575-1642 p.), він створив складну систему космології. За його вченням, у всьому — навіть у Богові — закладений як добрий, так і злий початок. Його вчення вплинуло на багатьох філософів-ідеалістів. Потім Емануель Сведенборг (1688-1772), шведський теософ-містик, стверджував, що пов'язаний із «царством духу», звідки сприймає відкриття. Він дуже вплинув на багатьох мислителів XVIII сторіччя.

Отже, католицький і протестантський Захід, а також Америка в епоху демократичної свободи виявилися незахищеними від навали східного буддійського й кістково-хрящового містицизму.

ОКУЛЬТИЗМ У СУЧАСНОМУ СВІТІ
Епоха раціоналізму й атеїзму створила певний вакуум бездуховності як на Заході, так і в нас у Росії. Це одна із причин поширення східного містицизму.

Що стосується Росії, то проникненню й поширенню східного містицизму, як відомо, надзвичайно сприяли праці Олени Блаватської (1831-1891 p.), яка створила на базі індійської філософії «Теософічне суспільство»; будучи ученицею тибетських лам, проповідувала містико-філософське вчення про можливість безпосереднього пізнання Бога за допомогою інтуїції й одкровення, перевтілення душі шляхом розвитку «надчутливих сил людини». У Блаватської сильне прагнення створити на цій основі «універсальну релігію», засновану на окультизмі й східних віруваннях. її твори перевидані сьогодні величезними накладами й заповнюють езотеричні розділи книгарень усіх міст Росії. Те, що обсяг усілякої езотеричної, окультної літератури сьогодні набагато перевершує обсяг релігійної літератури, видно навіть не спокушеній в цих питаннях людині.

АСТРОЛОГІЯ
Астрологія бере свій початок ще в ассиро-вавилонську епоху, однак сьогодні є ледь не лідером усіх окультних захоплень, маючи дуже багату традицію як на Сході, так і на Заході. У цей час «популярність астрології пояснюється також тим, що на відміну від болючих питань, які важко вирішити, що трактують буття й природу особистого або надособистого Бога, загадку творіння, походження зла, в астрології все зрозуміло: можна залишити осторонь доктринальні й віддаленні питання й, дотримуючись вказівок свого гороскопа, відчути власну гармонію із Всесвітом. Цією наближеністю до споживацького способу мислення й життя пояснюється комерційний успіх астрології»3.

Далі автор повідомляє: згідно з даними, опублікованими в газеті «Геральд трибун», у США близько 10 тисяч професійних астрологів, створена «Американська федерація астрологів». У 1230 щоденних газетах астрологи мають постійну роботу. Дипломованих провісників долі по зірках готують 30 навчальних закладів.

Астрологи випускають свій бюлетень, проводять конгреси, систематично виступають по радіо й телебаченню. Астрологічний бізнес у США приносить близько 200 млн. доларів на рік. Варто зазначити, що астрологією захоплювалися й вищі класи суспільства, правителі й царі. Відомо, що Кеплер склав гороскоп для Валленштейна, Нострадамус (1503-1566), лікар і астролог, був лейб-медиком Карла IX, Гітлер і Геббельс, дружина президента США Рейгана й багато інших людей користувалися гороскопами. Усе це — якщо не виконання пророцтва Івана Богослова, то його переддень. Я маю на увазі відомий текст Об'явл. 16:13,14. Здається, сучасне людство стоїть перед доленосним вибором самовизначення — або Христос і Його прощення, або магізм у його різних формах. Цей час — прикордонна межа, за якою почнуться процеси, наслідки яких передбачив тільки Бог.

Необхідно також представити, хоча б дуже коротко, досить масштабний і дуже популярний рух Нове століття (New Age). Не перебільшуючи, можна сказати, що він увібрав у себе весь спектр теософії, окультизму й монічного пантеїзму. Теоретично Нове століття містить синтез усього, що було зроблено демонічною творчістю в язичеських релігіях і теософських системах. Оголошуючи початок нової ери «Водолія» в 2000-му році, цей міжнародний рух увібрав у себе різні не язичеські рухи нашого століття.

Можна визнати, що Нове століття має глобальні амбіції. Даний рух не задовольняється якоюсь окремою країною чи окремим народом — його мета поглинути весь рід людський. Для цього використовуються всі напрацьовані сатаною прийоми, поки всі не стануть підданими великого звабника, що почав свою справу в Едемському саду, запропонувавши чудо як вирішення всіх проблем людини.

ПАСТОРСЬКА ТУРБОТА ПРО ЛЮДЕЙ, що під владою ОКУЛЬТИЗМУ
1. Перше, про що повинен турбуватися кожен пастор і священнослужитель отари Христа, — вчасно попереджати й наставляти як віруючих, так і мирян, що заняття й навіть знайомство з окультизмом небезпечні для свободи й здоров'я людини.

2. Розповісти, що Біблія, Бог і всі християнські церкви вважають такі контакти гріхом. Людина ступає на заборонену Богом територію, потрапляє в залежність від темних сил, від яких сама позбутися й звільнитися не зможе.

3. Багато людей просто не проінформовані, що астрологія, ясновидіння й різного роду змови — гріх.

4. Відомо, що серед тих, хто нещодавно став християнином, досить часто зустрічаються люди, які й прийняли хрещення, але час від часу відчувають вплив злих сил, з якими мали справу в минулому.

Вони хочуть повністю звільнитися від такого впливу, але це нелегко зробити. Таким варто пам'ятати, що рід цей можна вигнати молитвою й постом. їм також не варто ні згадувати про минуле, ні розповідати про нього іншим. У жодному випадку не вступати в діалог зі злими ангелами ні вдень, ні вночі. Неодмінно спалити всі наявні в них окультні книги й предмети, щоб вони не потрапили до інших людей і не заподіяли їм шкоди. Не ходити на зустрічі з екстрасенсами, ворожками, цілителями. Не дивитися й не слухати теле- і радіопередачі, пов'язані з окультизмом і астрологією, не читати астрологічні прогнози. Глибоко вірити, що «кров Ісуса Христа очищає нас від усякого гріха». Сам Господь любить нас і визволить від лукавого. Постійно молитися, просячи в Бога: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». «Підкоріться Богові, протидійте дияволові, і він утече від вас».

Цим пораненим душам необхідно розповісти, що є багато прикладів, коли Господь очищав і спасав людей від усіх наслідків минулої окультної практики. І, звичайно, молитися з ними про їхнє духовне одужання.

Сміливіше і активніше використовувати телебачення й радіомовлення для освіти населення на цю тему. Показати, що християни всіх століть і всіх конфесій завжди вважали гріхом окультизм у всіх його проявах.

Можливо, варто виробити на відповідній міжхристиянській конференції спільне звернення до християнського народу, попередивши про особливу невидиму небезпеку окультизму у всіх його проявах.

Є необхідність серйозно обговорити й зрозуміти, що «батьківщина в небезпеці» і що всі ми відповідаємо за духовний клімат нашого покоління.

Звичайно, у сучасному суспільстві неможливо видати закони, які б очистили всі книгарні від окультної літератури, і нам також не вдасться зробити це на телебаченні. Але примари підуть, коли настане світанок. Будемо молитися Господу й робити все від нас залежне для наближення світанку — це наша основна мета, що збігається з волею Божою.

1. Христианство. Энциклопедический словарь в 3-х томах. Москва, Научное издательство «БРЭ», 1995, т. 2, с. 120.
2. Там само, т. 2, с. 125.
3. Гуревич П.С. Возрожден ли мистицизм?- М.: Политиздат, 1984, с. 212.