Від колиски і до кінця життя всі ми шукаємо того, хто любитиме нас і кого б могли любити ми. І справді, любов просто необхідна, вона життєво важлива. Без неї ми втрачаємо волю до життя, наші розумові здібності і фізична енергія слабшають, опірність падає, внаслідок чого можуть розвинутися навіть смертельні недуги. Коли ж ми відчуваємо любов, ми випромінюємо енергію, яка впливає на всі сфери життя: фізичну, інтелектуальну, соціальну і духовну. Через відсутність любові щороку тисячі людей кінчають життя само¬губством. У лікарнях для психічно-хворих знаходяться багато людей, чия психіка була надломлена невтоленною жагою людської при¬хильності. У нелюбимих і покинутих дітей, як правило, з'являються серйозні симптоми неврозу або психозу. Дослідження показали, що у немовлят, які позбавлені любові і тісного контакту зі своїми матерями, спостерігаються не лише ознаки емоційних порушень, а й відставання у фізичному розвитку. А в будинках пристарілих знаходяться тисячі батьків і матерів похилого віку, які не відчувають турботи і ласки і сумують від незадоволеної потреби в любові. Д-р Смайлі Блантон у своїй книзі «Любити або загинути» пише: «Більше сорока років я вів прийом і вислуховував людей різного віку і соціального положення, які довіряли мені свої надії і страхи. Тепер, коли минуло багато років, я виразно усвідомив одну істину: існує загальна потреба в любові... Люди просто не можуть жити без любові, вони повинні отримати її, або вони загинуть». Коли любов зникає, шлюби руйнуються, як карткові будиночки, і жахлива безвихідь охоплює колишнє подружжя і тих, хто їх оточує. Наслідками таких емоційних зривів є дитяча і доросла злочинність, алкоголізм, різні форми наркоманії і, кінець кінцем, спроби накласти на себе руки. Данте стверджував: «Любов — це та сила, що рухає світом, і якщо нам не вдається задовольнити свою потребу в любові, від цього страждає все в нашому житті». Це правда: ми всі жадаємо любові, і потреба в ній безмежна; інколи здається, що ми ніколи не наситимося. По суті, любов — це єдине, від чого залежить наше благополуччя. Під дією її живильної сили ми здатні пережити найгірші моменти життя, перенести образи і жорстокість. Проте у своїх бажаннях ми маємо бути реалістичними, тому що малоймовірно, що ми будемо завжди любимі настільки, як нам би того хотілося. І якщо хтось сподівається на гарячу любов до кінця життя і при цьому не докладає жодних зусиль, він хоче від людської природи неможливого. Щаслива сім'я - це наполеглива праця.
В Мой Мир
| 
