«Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єcu на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє» (Луки 11:2). Святити Ім'я Господнє — значить говорити про Бога з благоговінням, бо «святе та грізне Його Ймення» (Псал. 111:9). У жодному випадку не промовляйте Ім'я Бога надаремно та не закликайте Його легковажно. Молячись, ми приходимо до Всевишнього, тому повинні стати перед Ним із благоговінням. Ангели закривають свої обличчя в Його присутності. Херувими та святі світлі серафими наближаються до Його престолу з урочистою шанобливістю. Хіба не з більшою пошаною і благоговінням повинні приходити до Господа, свого Творця, і грішні людські істоти? Проте святити Ім'я Господнє означає не тільки це. Ми, подібно до юдеїв за часів Христа, можемо зовні виявляти велику пошану до Бога, але водночас постійно ганьбити Його Ім'я. Ім'я Господнє — «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий... що вибачає провину й переступ та гріх» (Вих. 34:6,7). Ім'я отримує ко-жен послідовник Христа. Це — спадщина Божих дітей. Коли велике лихо спіткало Ізраїль, пророк Єремія молився: «Ймення ж Твої на нас кличеться, не залишай нас!» (Єрем. 14:9). Це Ім'я святять небесні ангели і мешканці безгрішних світів. Якщо ж ви молитеся: «Нехай святиться Ім'я Твоє», То цим просите, щоб воно святилося в цьому світі й у вашому житті. Перед ангелами і людьми Бог визнав нас Своїми дітьми; моліться ж про те, щоб через вас не знеславилося «те добре ім'я, що ви ним називаєтесь» (Якова 2:7). Бог посилає вас у світ Своїми представниками. Кожним вчинком свого життя ви повинні відкривати святість Божого Імені. Передусім ви маєте виробити в собі Його характер. Ви не можете святити Його Ім'я, якщо власним життям і характером не відкриєте світові Його характер і життя. А це можливо лише тоді, коли ми приймемо благодать і праведність Христа.
В Мой Мир
| 
