uElite Design

Коли очікувати остаточної розв'язки й відновлення світової справедливості? Для винесення рішення навіть у звичайному, земному суді необхідне тривале, часом утомливе розслідування. Тим більше, якщо мова йде майже про шеститисячолітню історію гріха. І займається судом особисто Господь Бог, наш Творець, Якому не байдужа доля творіння, що гине в гріху. Саме Творець має право на¬вести лад, привести Всесвіт у відповідність зі Своїм Законом, відновити мир і справедливість. Але Бог не бажає знищувати обмануте сатаною творіння. Саме тому шість тисяч років ведеться робота з метою виправдання й відновлення людства. Божа робота досягла кульмінації в той момент історії, коли Господь віддав Сина Свого на хрест, щоб ми в Ньому знайшли нове життя. Він зробив усе для нашого спасіння, тому жодна людина не може виправдатися тим, нібито Бог не взяв ніякої участі в її долі. Заключна фаза земної історії - грандіозне розслідування історії гріха, виправдання віруючих у Христа й осуд тих, хто відкинув Господню благодать. Така біблійна концепція судного дня, що має на увазі Другий прихід Христа на Землю як оголошення рішення цього судового розслідування.

Цікаво, що відголос концепції Небесного суду ми знаходимо ще в судочинстві часів Старого Завіту. Аж до епохи царів влада в древньому Ізраїлі була в буквальному значенні слова теократичною, тобто народ (або сім'я, якщо мова йде про патріархів) був керований Богом за посередництвом людей. Наприклад, в епоху патріархів суд (тобто розгляд справ) здійснював сам патріарх, що виконував обов'язки керівника й священика і представляв у своїй сім'ї Бога. Рішення патріарха розглядалося як вияв Божої волі й оскарженню не підлягало. В епоху виходу, з перетворенням Ізраїля із сім'ї в народ, функції священиків і керівників розділяються, і судові обов'язки переходять у відомство керівників (політичної влади). Ізраїль одержує на горі Синай написану Конституцію-Декалог. Судочинство здійснюється за Заповідями Декало¬га й цивільних законів, записаними Мойсеєм у книзі Вихід.

Спочатку суд провадився самим Мойсеєм, потім, за порадою свого тестя їтро, він розподілив судові повноваження між керівниками народу. Судову систему на всіх рівнях об'єднувала загальна основа, і основа ця - Божественні норми, за якими необхідно було проводити саму процедуру суду. Це явище було унікальне в історії того часу, оскільки рішення судді відбивало волю Божу, виражену в Його Законі. Звершуючи несправедливий суд, суддя тим самим дискредитував Божественний авторитет. Таким чином, ми бачимо, наскільки високим було покликання ізраїльського народу - відображати Господню святість і справедливість. Це виражало також високі вимоги до особистості судді. Вичерпну інформацію про ці вимоги ми знаходимо в «Єврейській енциклопедії», стаття «Судочинство»: «Моральний ценз суддів повинен бути особливо високим; у судді варто обирати лю-дей «мудрих, розумних, відомих», «діяльних, богобоязливих, правдивих, безкорисливих» (П. Зак. 1:13; Вих. 18:21). Дотримання правди й справедливості в суді є одним з найважливіших завітів Біблії. При цьому особливо вказується на те, що суддя не повинен віддавати переваги в позові людям багатим, шановним і сильним (Вих. 23:6). Але, з іншого боку, застерігалося, що не слід при звершенні право суддя керуватися почуттям жалості й співчуття до бідних і нижчих верств населення (Вих. 23:2): справедливість і правда повинні бути абсолютно рівними для всіх. Суддя повинен бути не тільки непідкупним, а й відмовлятися від прийняття хабарів взагалі, навіть за слова справедливі, тому що хабар «осліплює зрячих і викривляє слова справедливих» (Вих. 23:8).

Коли ізраїльтяни заволоділи землею Обітованою, титул «суддів» (євр. шофтим) носили харизматичні вожді, що персоніфікували політичну владу. Вони так називалися не тільки тому, що виконували судові функції, а й тому, що виступали вершителями Божественного суду. Вони звільняли народ від ярма загарбників і відновлювали в Ізраїлі поклоніння Живому Богові (але ж це очевидна паралель із концепцією Небесного суду, про яку говорилося вище, - подолання влади гріха й відновлення Землі).

З відступом народу від Бога в епоху розділеного царства вістки пророків часто були спрямовані проти несправедливості в судах. Процитуємо, наприклад, уривок із книги Ісаї: «Як стало розпусницею вірне місто: було по¬вне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же розбійники! Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене... Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить...» (Ісаї 1:21-23). Спосте¬рігається пряма залежність справедливості суду від покори судді Закону Божому: якщо зникає моральний стандарт, суд відбувається несправедливо.

Ми відповідальні за свої вчинки насамперед перед Богом і Його Законом. Цьому не було аналогів у язичеському суспільстві. Відомі ассірійські, вавилонські кодекси законів, що стосуються біблійних часів, але в них судові санкції розглядаються винятково як поняття політичне, а не богословське. У язичеському суспільстві злочинець був відповідальний перед позивачем, а в ізраїльському - перед Богом і суспільством. У язичеському суспільстві цар був вищою судовою інстанцією, а в ізраїльському - Бог. Це розуміння було в Ізраїлі завжди: земний суддя лише здійснює Божественну волю. І, врешті-решт, Бог розглядається як Вершитель найвищої справедливості, як Суддя, що відновить мир і порядок на Землі. Ця роль Господа ясно представлена у книзі пророка Даниїла: «Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Старий днями. Одежа Його — біла, як сніг, а волосся голови Його — немов чиста вовна, а престол Його — огняне полум'я, колеса Його — палахкотючий огонь. Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед ним; суд усівся, і розгорнулися книги» (Дан. 7:9, 10). Бог-Той, Хто змінює плин світової історії, Хто стирає історію гріха й відновлює Свій первісний задум, приводячи творіння у відповідність зі Своїм Законом. Саме в такому вигляді концепція Небесного суду ввійшла в християнську традицію.

Христос також говорив про Свою участь у засіданні Небесного суду. «Бо Отець не судить нікого, але передав Синові весь суд, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця» (Івана 5:22, 23). Це була незвичайна на той час вістка. Цікаво, що в юдейській традиції грядущий Месія ніколи не був наділений повноваженнями Судді. Він був тільки Визволителем, Суддею ж усього людства міг бути тільки Всевишній (Бог - Отець в християнському розумінні). Христос же говорить, що одержав від Отця повноваження Судді, що варто розуміти як пряму заяву про Божественність Сина. Христос - наш Суддя! Це Блага вістка для тих, хто вірить у Нього. Вірою приймаючи Ісуса як свого Спасителя і з любов'ю покоряючись Йому, ми одержуємо на Небесному суді виправдання. Більше того, іншого шляху до виправдання немає! Це сутність християнської вістки, найважливіший її аспект. Ніхто не спасеться «по знайомству» з християнською вісткою. Щоб одержати право на вічне життя, недостатньо просто заявити про свою віру в Христа. Віра повинна виявитися в зміненому за образом Христа характері, у житті послуху Закону Божому, який і у всесвітньому масштабі залишається незмінним стандартом.

На підставі ясних свідчень Святого Письма християнин може у відповідь на виклик секулярного світу з упевненістю заявити: Бог, безумовно, справедливий, і Він не збирається терпіти розгнузданість сил зла на нашій багатостраждальній планеті. Бог незабаром відновить справедливість у Всесвіті. Але для тих людей, які волають до Небес: «Доки?», актуальні наступні зустрічні запитання. Як я буду себе почувати перед Небесним Суддею, коли буде розглядатися моє життя? Чи готовий я до того, що всі мої думки, слова й справи Господь розкриє перед Всесвітом? Чи гідний я перебувати в присутності Святого Бога?