uElite Design

Суперечки про те, як був створений наш світ, і зокрема людина - з хаотичного вибуху чи за Словом мудрого Бога - Творця, - почалися з моменту появи теорії еволюції, а точніше, навіть до її виникнення, і не затихають до цих пір. Ідеї про еволюцію і віру в людський розум витали в науковому світі ще до народження самого Чарльза Дарвіна. У 1790-ті роки Еразм Дарвін, лікар, поет і натураліст, запропонував теорію еволюції, яку більш докладно, з використанням наукових знань і припущень обґрунтував його внук Чарльз Дарвін у своїй книзі «Про походження видів шляхом природного відбору, чи Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя». Видана в 1859 році, вона стала тим надихаючим стимулом, який спонукав одних учених шукати докази для підтвердження теорії еволюції, а інших - для її спростування.

І зараз у світі існує багато наукових фактів, які еволюціоністи та креаціоністи (від англ. creation - творіння /Боже/) інтерпретують по-своєму. Лікар Аріель А. Рос у своїй книзі «На початку...» пише: «Еволюціоністи навчають, що подібні риси різних видів тварин і рослин у структурі клітин, біохімії і анатомії є результатом загального еволюційного походження, у той час як креаціоністи розглядають ті ж дані як печатку єдиного Творця - Бога».

Часом, коли ми слухаємо всі ці безглузді суперечки еволюціоністів та креаціоністів про походження людини, ми думаємо: чи варте взагалі це питання такої уваги? Можливо, це лише суперечки філософів, які люблять вразити силою інтелекту, і нам навіть не варто вникати в суть? Можливо, хтось вважає, що особисто його це не стосується і він може залишитися осторонь.

Так, при бажанні суперечок можна уникнути, проте, хочемо того чи ні, нехай навіть підсвідомо, ми вибираємо позицію або еволюціоністів, або креаціоністів. І питання тут навіть не в тому, чи походить людина від мавпи, чи була створена за образом і подобою Бога, як це сказано в Біблії. Предмет суперечки, який, здається, знаходиться на поверхні, насправді є лише видимою частиною айсберга ідей і наслідків, які стоять за цими двома життєвими позиціями. І тому метою подальших роздумів буде не стільки доказ або спростування тієї чи іншої позиції, скільки бажання показати читачеві принципову різницю між вірою в еволюцію і вірою в Боже творіння, яка так чи інакше відіб'ється на нашому ставленні до навколишнього світу.

Спочатку розглянемо загальні риси теорії, яку пропонує нам Чарльз Дарвін і його послідовники відносно появи людини, а потім з'ясуємо, що говорить із цього приводу Господь через Своїх пророків. Учений пропонує наступні постулати:

Кожен вид здібний до необмеженого розмноження, але:
• обмеженість життєвих ресурсів перешкоджає реалізації потенційної можливості розмноження (тобто через різні обставини відбувається загибель особин у боротьбі за існування), тоді:
• загибель або успіх в боротьбі за існування носять вибірковий характер (Ч. Дарвін назвав це припущення «природним відбором»), унаслідок чого:
• під дією природного відбору групи особин одного виду з покоління в покоління нагромаджують різні пристосовані ознаки (істотні відмінності перетворюються на новий вид).

Якщо особливо не вникати в суть даних принципів, то перед нами досить логічна теорія, яка відкриває нам закони упорядкування нашого Всесвіту. Усе виглядає структурно обґрунтованим і науково правильним. Іншими словами, Чарльз Дарвін говорить нам, що наше життя - це постійна боротьба і виживає лише сильніший. І якщо навчитися управляти цими законами природи, то в цьому житті можна багато чого досягти. У зв'язку з цим для повноти розуміння суті теорії еволюції, тобто щоб зрозуміти, як ці принципи діють у практичному житті, слід навести деякі історичні факти.

Підручники історії в середніх школах Великобританії містять великий об'єм інформації про Німеччину часів Третього рейху. За чотири роки навчання учні двічі детально проходять історію нацистського періоду. Дітям прищеплюють ненависть і відразу до нацистської політики Гітлера, і це справедливо. Однак їм нічого не говорять про те, що ця політика має досить цікаве джерело - ідеї англійського натураліста Ч. Дарвіна. Можна навіть не акцентувати увагу на прикладах, наведених в Англії, досить пригадати курс історії в середніх загальноосвітніх школах Радянського Союзу, а також пострадянських країн. Багато хто з нас може пригадати, як на уроках історії нам прищеплювали ненависть до нацизму, але водночас на уроках біології знайомили з ідеями дарвінізму. Англієць Малкольм Бауден (Malcolm Bowden), звертаючи увагу на зв'язок нацизму і дарвінізму, пише наступне: «Добре відома еволюційна основа ніцшеанських теорій надлюдини, відоме і практичне їх використання Гітлером в реалізації задуму про «расу панів».

А тепер давайте розглянемо біблійну версію створення світу і зокрема появи людини. З першого ж вірша книги Буття ми дізнаємося: «На початку Бог створив Небо та землю». Від самого початку в Біблії не передбачається, а урочисто стверджується, що все створено Богом! Наступний вірш говорить про те, як Бог творить: «А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води». Єврейське дієслово, перекладене тут як «ширяв», зустрічається ще раз лише в книзі Повторення Закону 32:11, де говориться про орла, який ширяє, або, іншими словами, парить над своїми пташенятами, захищаючи і годуючи їх. І в Бутті 1:2 при описі процесу творіння підкреслюється та ж риса характеру Бога, Який ставиться до Свого творіння з любов'ю і буквально парить над ним з ніжною турботою. Стосунки любові між творінням і Творцем простежуються протягом усієї розповіді про творіння.

У 1-му розділі книги Буття говориться про те, як Бог мудро творить Всесвіт: для кожної події в Нього є певний день, Він не поспішає і не метушиться, а робить саме те, що потрібно зробити кожного дня тижня. На відміну від подібних язичницьких розповідей про творіння, де боги воюють між собою і з творінням, як, наприклад, у війні богів проти титанів у міфах Древньої Греції, Бог, про Якого оповідає Біблія, ставиться до свого творіння з батьківською любов'ю. У Нього немає причин для війни з творінням, немає жодного хаосу, усе створено в гармонії. Конфлікт настає при непослуху людей, коли вони перестають бачити в Бозі люблячого Отця, але навіть тоді Бог дає обітницю про Спасителя, Який прийде для того, щоб відновити втрачені стосунки, побудовані на любові, і примирити людей з Богом і один з одним.

Отже, не вдаючись особливо до подробиць, можна вже на початку дослідження побачити, що між теорією еволюції і біблійним вченням про творіння є принципова відмінність, яка розділяє їх, як глибока прірва. У своїй теорії Чарльз Дарвін фактично говорить не про еволюцію мавпи в людину, але про еволюцію войовничої мавпи у войовничу людину. У свою чергу, Біблія говорить нам про люблячого і дбайливого Отця. І коли нам пропонують зробити вибір між еволюцією і Божим творінням, нам фактично пропонують вибрати між хаосом і порядком, визнати своїм творцем войовничу мавпу або ж люблячого Отця.

Історія минулого століття застерігає нас: еволюційні ідеї, що розбурхують молоді уми, загрожують тим, що світ побачить нових тиранів, таких як Гітлер, Сталін і подібних до них, колись захоплених припущеннями Дарвіна. І ці нові лідери можуть так само наразити наш світ на «природний відбір».

На противагу цьому Біблія говорить нам про люблячого Отця: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Единородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Небесний Отець не бажає, щоб хто-небудь з нас загинув. Він говорить нам про те, що не треба вбивати своїх побратимів, щоб вижити.