Я бачила... сон. Мені здавалось, що я сиджу цілковитому відчаї, закривши лице руками й міркую так: якби Ісус був на землі, я пішла б до Нього, припала до Його ніг і розповіла про всі свої страждання. Він би не відвернувся від мене й пожалів мене, і я любила б Його й служила Йому завжди. Тимчасом переді мною відчинились двері й до моєї кімнати увійшов дехто, прекрасний зовні. Він поглянув на мене жалібно й сказав: «Ти хочеш бачити Ісуса? Він тут, якщо ти щиро бажаєш то можеш побачити Його. Візьми з собою вce, що маєш, і йди за Мною!». Ці слова наповнили моє серце невимовною радістю, і, швидко зібравши всі пожитки й прихопивши з собою все, що здавалось мені цінним, я тієї ж миті пішла вслід за своїм поводирем. Він підвів мене до крутих, як мені здалось, ненадійних сходів. Коли я почала підніматися ними, від попередив мене, порадивши постійно дивитись вгору, щоб у мене не запаморочилось у голові й щоб я не впала, бо вже багато моїх попередників падали, так і не досягнувши мети. «Я була така щаслива, що не могла вимовити ані слова й, заслабнувши від неймовірного блаженства, яке оволоділо всією моєю сутністю...» Нарешті, ми піднялися на останню сходинку й спинилися перед дверима. Тоді мій поводир звелів мені залишити все, що я взяла з собою в дорогу, і я радо зняла свій тягар. Потім він відчинив переді мною двері й попросив увійти. Тієї ж миті я побачила Ісуса. О, як чудово Він виглядав! Я ані трохи не сумнівалась, що це Він, адже такого благоговіння й величі, що відображались на Його обличчі, не могло бути в кому іншому. Коли Його погляд спинився на мені, я одразу ж зрозуміла, що Йому відомі всі обставини мого життя, всі мої почуття й думки. Я намагалась сховатися від Його погляду, будучи не в змозі витримати Його проникливості, але Він, усміхаючись, підійшов до мене, поклав Свою руку на мою голову й сказав: «Не бійся». Звук Його лагідного голосу пронизав моє серце й наповнив його такою невимовною радістю та щастям, яких я ще ніколи не відчувала. Я була така щаслива, що не могла вимовити ані слова й, заслабнувши від неймовірного блаженства, яке оволоділо всією моєю сутністю, схилилась до Його ніг. Коли я лежала знесилена, переді мною відбувалися одна за одною дивні сцени; мені здавалося, що я досягла такого безтурботного миру та блаженства, яке постійно царює на небі. Нарешті, до мене повернулася моя сила, і я встала. Ласкаві, наповнені любов'ю очі, все ще дивилися на мене, і Його посмішка охопила моє серце трепетною радістю. Його славний вигляд викликав у мені почуття святого благоговіння і невимовної любові. У цей момент мій поводир відкрив двері, і ми вийшли. Потім він наказав мені знову взяти свої речі, залишені за дверима. Коли я це зробила, він дав мені туго змотаний зелений клубок ниток і наказав прикласти його до серця, щоб коли я захочу побачити Ісуса, я відразу ж могла взяти його в руки і розмотати до кінця. При цьому він застеріг мене - не тримати його довгий час змотаним, щоб на ньому не утворилися вузлики, котрі можуть заважати його розмотуванню. Я доклала клубок до свого серця та з приємним настроєм спустилася сходами, славлячи Господа і з радістю розповідаючи всім зустрічним, де вони можуть знайти Ісуса. Цей сон викликав у моїй душі надію. У зеленому клубку ниток я побачила символічне зображення віри і стала розуміти всю велич і простоту надії, з якою ми повинні покладатися на нашого Бога.
Елен УАЙТ, «Ранні твори»
В Мой Мир
| 
