uElite Design

Божа любов спонукує нас говорити про Нього іншим людям. Вона змінює наше життя й ставлення до Його дивовижного Закону. Його любов до нас перевершує все, що ми тільки можемо уявити. Христос помер на хресті, щоб спасти нас і дати нам вічне життя, тому що Він любить нас. «Патріархи й пророки» - перша книга п'ятитомника «Конфлікт століть» - починається зі слів «Бог є любов», а книга «Велика боротьба» закінчується тими ж словами «Бог є любов». Ми славимо дивовижне Боже Ім'я за Його велику любов до нас.

Імена важливі для Бога
Святе Письмо відкриває те, що від самого створення світу імена мали особливе значення для Бога. Наприклад, чи звертали ви увагу на те, що кілька разів під час творення, коли з'являлося щось нове, Бог давав йому ім'я?

День 1. Після того, як Бог створив світло, у Біблії сказано: «І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч» (Бут. 1:5).

День 2. Після створення твердині й поділу води під і над нею: «І назвав Бог твердь: «Небо» (Бут. 1:8).

День 3. Після поділу води й суші: «І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце зібрання води назвав: «Море» (Бут. 1:10).

Дуже важливо те, що, давши імена частині Свого творіння, Бог поклав відповідальність і на Адама, доручивши йому назвати всіх живих істот на землі. І все-таки кульмінацією Божої творчої сили став сьомий день особливого спокою, який Господь благословив, ос¬вятив і назвав суботою.

Імена людей
Бог ясно вказав, що до Його імені не можна ставитися легковажно. В одній з Десяти Заповідей проголошується як постанова: «Шануй ім'я Господа» (Вих. 20:7). Священна історія також говорить, що Бог давав імена людям. Наприклад:
• Авраам, батько вірних, і його дружина Сарра були просто Аврамом і Сарою, перш ніж Бог змінив їхні імена.
• Після ночі фізичної й духовної боротьби Господь змінив ім'я Якова на Ізраїль, пов'язане з ім'ям Бога.
• При своєму наверненні по дорозі в Дамаск Савл, ворог Христа, стає Павлом, Його посланцем.
• Даниїл, хоча його вавилонські загарбники й дали йому ім'я Валтасар, відмовився називатися так, тому що його єврейське ім'я означало «Бог мій суддя» і було постійним викриттям язичеству, серед якого він жив.
• Потім був Іван Хреститель, попередник Христа.

Іван Креститель і Церква Адвентистів Сьомого Дня

Ім'я Івана та його місія
Покладаючи фіміам на вівтар, священик Захарія був наляканий раптовою появою ангела. «Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захарію, бо почута твоя молитва! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім'я Іван. І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п'янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Госпо¬да Бога; і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних - до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ» (Луки 1:13-17). Наступні вірші описують здивування людей, які не могли знайти такого імені серед прабатьків Захарії й Єлизавети. Але батьки залишилися вірними Божій настанові й назвали дитину Іваном.

Ім'я Іван означає «Єгова милостивий». Це особливе ім'я вибране Богом тому, що Іванові була довірена особлива робота. Будучи попередником Христа, Іван своїм ім'ям постійно свідчив про невимовну благодать Бога, Який послав на землю Свого єдиного Сина й подарував нам спасіння. Яка дивовижна Божа любов!

Наше ім'я й місія: практичне служіння
Опис ЖИТТЯ та місії Івана Хрестителя нагадує місію Церкви Адвентистів Сьомого Дня. Подібно до Івана, ми були покликані приготувати народ до Приходу Христа. Нам була доручена особлива справа проголошення Трьохангельської вістки із книги Об'явлення - звеличити Христа, Його праведність і щире поклоніння Богові. Ми повинні розповісти світові про велику Божу любов, що дає надію на спасіння через смерть Христа на хресті і Його заступницьке служіння в Небесному святилищі. Будучи Адвентистами Сьомого Дня, ми були відділені як реформатори, що готують дорогу Господу. Ми повинні бути сучасним Іллею, що несе примирення родинам і суспільству, як про це говорить Малахія: «Приверне він серце батьків до синів» (Мал. 4:5, 6). Своє життя нам потрібно присвятити служінню іншим. Виконуючи цю місію, ми повинні діяти «лише за методом Христа», що Е. Уайт описала в книзі «Служіння зцілення»: «Лише метод Христа принесе справжній успіх у проповідуванні Божої істини. Перебуваючи серед людей, Спаситель спілкувався з ними, бажав їм добра. Він проявляв до них співчуття, служив їхнім потребам і завойовував їхню довіру. І тільки після цього Ісус говорив їм: "Іди за Мною"» (с. 143). Подібно до дій Христа і Його попередника, наші дії повинні говорити голосніше за наші слова. Як Адвентисти Сьомого Дня, давайте будемо свідчити через практичну медичну місіонерську роботу, несучи добро іншим - розповідати, як їм потрібно ставитися до свого фізичного, соціального, розумового й духовного здоров'я. Склянка холодної води спраглій людині в ім'я Христа - це прекрасне свідчення. Ім'я Адвентисти Сьомого Дня й асоційоване з ним ім'я АДРА, соціальне служіння й інші служіння повинні бути синонімом практичної допомоги тим, хто має потребу в їжі, домівці, підтримці, відвідуванні вдома, у школі, в'язниці або іншому місці. Наш скромний спосіб життя й служіння іншим різними способами свідчитиме про Божу любов. Так само робив Іван, коли проголошував доброту Божу й жив відповідно до свого імені «Єгова милостивий».

Наше ім'я й місія: освячене життя
Подібно до Івана, ми повинні жити відповідно до нашого імені: уникаючи вживання алкоголю й інших шкідливих речовин, як, напри¬клад, тютюн і кофеїн. Ми повинні вести чесне, просте, благочестиве життя, як серйозні люди, що очікують повернення Христа. Завдяки освяченню, Святого Духа, ми маємо силу жити корисно, збалансовано, дотримуючись правильних принципів: здорова вегетаріанська дієта, скромний, пристойний одяг, строга робоча етика, економія часу й підкорююча життєрадісність, що приводить людей до Господа. Ми повинні слухати, дивитися й читати тільки те, «що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, - коли яка похвала, - про це роздумуйте» (Филп.4:8).

Подібно до Івана, сповнімося Святим Духом, проголошуючи скорий Прихід Христа. Будемо молити Господа про щире відродження, що відбудеться тільки при злитті Святого Духа під час Пізнього дощу.

Якщо ми упокоримо себе перед Господом, я вірю, що тоді ми побачимо виконання пророцтва Йоіла (Йоіла 2:28), у якому Бог обіцяє вилити Свого Духа на всяку плоть. Тільки під впливом Його Святого Духа ми можемо стати вісниками Господа, що вчать людей істинному поклонінню Богові й тими, хто веде всіх до Христа і Його праведності, розповідаючи про те, як Він виправдовує й освячує нас, коли ми присвячуємо наше життя Йому. В імені Господа є сила!

Невмируща сила в імені Господа
Подібно до того, як Петро проповідував перед синедріоном про те, що «під небом нема іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися» (Дії 4:12), Іван зазначив: «А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, - тим, які вірять у Його ім'я» (Івана 1:12). У проповіді про Христа Павло проголосив: «Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому ім'я, що вище всякого імені, аби перед Ім'ям Ісуса поклонилося кожне коліно» (Филп. 2:9). Давид підняв ім'я Боже над усіма силами, коли демонстративно заявив: «Одні колесницями хваляться, а інші - кіньми, а ми будемо хвалитись Ім'ям Господа, нашого Бога» (Псал. 20:8). Як Петро, Павло й Давид пам'ятали Ім'я Господа, як Іван пам'ятав значення свого імені, так і ми ніколи не повинні забувати значення імені, даного нам Богом.

«Пам'ятайте свое ім'я!»
Пам'ятайте своє ім'я: Адвентисти Сьомого Дня! Сьогодні ми святкуємо 150-річчя імені «Адвентисти Сьомого Дня». 1 жовтня 1860 р. у Батл-Криці, штат Мічиган, відбулася особлива подія - обговорювалася необхідність прийняття імені. Бог знав, що Його народу Остатку потрібно відмітна назва, яка б вказувала на них як на тих, «що бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове» (Об'явл. 12:17). Обрання ім'я «Адвентисти Сьомого Дня» стало необхідним після того, як були за-тверджені стовпи нашої віри після глибокого дослідження Біблії та щи¬рих молитов. Наші піонери не знали, що цей рух охопить приблизно 210 країн світу.

Молодь
У ті роки, коли Біблія була лейтмотивом пізнання Істини, цим адентистським рухом керували в основному молоді люди. У світлі цього факту я благаю сучасну нашу адвентистську молодь встати на за¬хист біблійної Істини й повернути велику духовну спадщину. Почніть трудитися у своїй місцевій церкві, займіться місіонерською роботою, проголошуйте Істину через особисте свідчення и соціальні програми. Скажіть вашим пасторам, молодіж¬ним керівникам і вчителям Суботньої школи, що ви хочете чути тверде вчення й проповіді на підставі Біблії й Духа Пророцтва. Уникайте найсильнішої спокуси займатися власною розвагою. Замість цього, служіть ближнім. Не наповнюйте свій розум музикою, що не прославляє Господа; оспівуйте хвалу Богові в серцях ваших. Молодь, візьміть під контроль своє життя, допоможіть повернути рух Адвентистів Сьомого Дня до первісного благочестя. Про¬тидійте силам, які хочуть направити вашу віру до хитких пісків містичних досвідів. Будуйте основу з міцних каменів Слова Божого й утвердіться на ясному «Так говорить Господь».

Пам'ятайте ваше ім'я, Адвентисти Сьомого Дня! Воно наро¬дилося завдяки ретельному вивченню Біблії. Ми віримо в принцип Sola Scriptura: тільки Біблія є підставою і єдиним правилом нашого життя. Адвентисти Сьомого Дня постійно прагнули до більш глибокого розуміння Істини, богослов'я й пророцтв. Перші адвентисти, організувавши Церкву, вивчали Біблію, щиро молилися про пізнання Істини й були керовані Святим Духом. Саме завдяки цьому вони виявили ті біблійні вчення й стовпи віри, які дорогі нам і сьогодні. Ці посвячені піонери із глибокою вірою вивчали Біблію й розуміли її так, як вона написана, незважаючи на те, що інколи вона не відповідала загальноприйнятим оманам популярних церков того часу. Ми повинні залишитися вірними такій непохитній вірі в ясне вчення Божого Слова. Еллен Уайт підбадьорює нас: «Як і в минулі віки, особливі істини для теперішнього часу відкриваються не церковним авторитетам, а людям не надто освіченим і не надто мудрим, щоб вірити Божому Слову» (Наочні уроки Христа, с. 79).

Ми описуємо ці дорогоцінні істини як основи віровчення. Будучи служителями Церкви - пасторами, учителями Суботньої школи, медиками, літературними євангелістами, місіонерами, працівниками офісу, керівниками відділів, адміністраторами, - давайте відстоювати, захищати ці 28 фундаментальних віровчень, заснованих суто на Святому Письмі.

Для мене дивно те, як деякі люди заявляють, що Адвентисти Сьомого Дня користуються працями Духа Пророцтва замість Біблії. Адже це не правда! Заява Павла про те, що Святе Письмо «може зробити тебе мудрим для спасіння» (2 Тим. 3:15), залишається вірним і сьогодні. Але як було й у ті біблійні часи, Дух Пророцтва є одним з найбільших дарунків Неба, даних Богом Його народу.

Цей дарунок був злитий на Церкву останнього часу не для того, щоб замінити Святе Письмо, але щоб розширити його значення, освітити наші розуми, щоб ми ясніше розуміли й більш правильно застосовували Слово Боже. Коли вивченням Біблії зневажають і відкидають керівництво Святого Духа, тоді втрачається повага до ясних біблійних істин, на яких стоїть адвентистський рух.

Пам'ятайте ваше ім'я, Адвентисти Сьомого Дня!
Щоразу, коли ви вимовляєте його, ви проповідуєте! Коли спілкуєтеся з кимось або пишете статтю, не називайте себе просто адвентистами, не ховайтеся за абревіатурою АСД. Щоразу, коли ви говорите: «Я Адвентист Сьомого Дня», - ви проповідуєте. Ніколи, ніколи не соромтеся нашого імені! Під час зародження нашої Церкви пропонувалося багато імен, але коли обговорювалося ім'я «Адвентисти Сьомого Дня», Бог показав лідерам, що воно найкраще. Про існуючу тенденцію соромитися нашого повного імені Еллен Уайт писала: «Ми - Адвентисти Сьомого Дня. Чи повинні ми соромитися нашого імені? Ні й ще раз ні. Це ім'я дане нам Господом. Воно вказує на Істину, що є пробним каменем для всіх церков» (Вибрані вісті, т. 2, с 384). Як Адвентисти Сьомого Дня, що живуть у XX столітті, наприкінці земної історії, давайте не будемо приховувати наше ім'я. Церкви, підприємства, організації й члени Церкви, користуйтеся вашим ім'ям. Не придумуйте загальні, безликі імена для вашої помісної церкви, які приховують той факт, що ви - Адвентисти Сьомого Дня. Скажіть прямо, хто ви, - ви скажете проповідь із трьох слів кожному, хто проходитиме повз вашу церкву.

Творіння
Адвентисти Сьомого Дня, пам'ятайте своє ім'я! Воно таке незвичайне! Словосполучення «сьомого дня» вказує на Божу творчу силу, що створила Землю за шість буквальних послідовних діб, що складаються з 24 годин, після яких був споруджений пам'ятник творінню - сьомий день, субота. Це нагадує нам про те, що ми є Божим творінням, а не випадковою аномалією якогось безликого еволюційного процесу. Називаючи себе Адвентистом Сьомого Дня, ви заявляєте про свою віру в цю істину, що так ясно викладена у Святому Письмі! Бог дав нам повеління: «Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий - субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (Вих. 20: 8-11).

Ось що говорить Еллен Уайт про спроби змінити наші відмітні док¬трини: «Мені було сказано, що люди будуть вдаватися до всіляких вивертів, щоб зробити не настільки помітною різницю між вірою Адвентистів Сьомого Дня й вірою тих, хто дотримується першого дня тижня. У цій боротьбі візьме участь увесь світ, і ця година близька. Зараз не час компромісів і поступок» (Вибрані вісті, т. 2, с 385).

Субота
Як Адвентист Сьомого Дня, що живуть на порозі вічності, ми не повинні зводити до мінімуму нашу відмінну рису поклонятися в сьомий день. Ми повинні робити акцент на цьому, щоб труба видавала конкретний звук. У тій же книзі нам сказано: «Господь дозволив ворогові Істини почати рішучі дії проти суботи - Четвертої Заповіді. У такий спосіб Він планує розбудити активний інтерес до цього питан¬ня й випробувати тих, що живуть в останні дні. Це випробування відкриє шлях для активної проповіді вістки Третього ангела» (Вибрані вісті, т. 2, с 370).

Третій ангел показує нам, що субота буде особливою Божою пе¬чаткою або знаком Його народу в останні дні. Усякий, що поклоняється в інший день тижня, а не в сьомий, суботу, одержить печатку звіра. Ось наскільки субота важлива для Бога, і наскільки важливою вона повинна бути для нас. Тому ми не повинні об'єднуватися з іншими релігійними організаціями або екуменічними рухами. Звичайно, ми можемо бути дружелюбними й ставитися до всіх з повагою, але ми маємо попередження: «Не можна вступати в компроміс із тими, хто зневажає Закон Божий; небезпечно звертатися до таких людей за порадою. Зараз нам треба свідчити не менш рішуче, ніж раніше; наша точка зору не повинна формулюватися двозначно, для того щоб догодити великим світу цього. Вони можуть хотіти, щоб ми об'єдналися з ними й прийняли їхні плани, змінили свої думки до їхніх думок, але така політика може дати ворогові перевагу над нами. «Не кажіть «змова» на все, на що каже «змова» цей народ, і не бійтеся того, чого він боїться, і не лякайтеся» (Ісаї 8:12). Хоча нам не слід без потреби йти на конфлікт і ображати будь-кого. Ми повинні викладати Істину ясно й рішуче, твердо стояти на тому, що Бог відкрив нам у Своєму Слові. Вам не потрібно оглядатися на світські судження, щоб визначати, про що варто писати або говорити, що видавати» (там само, с 371). Біблія говорить нам: «Віруйте в Господа, вашого Бога, і будьте запевнені, - вірте пророкам Його, і пощаститься вам» (2 Хрон. 20:20).

Другий Прихід
СЬОМИЙ день вказує на те, звідки ми прийшли. Слово «адвентист» у нашому імені пояснює, куди ми йдемо. Ми з нетерпінням очікуємо майбутнього Приходу нашого Господа Ісуса Христа, як кульмінації всієї історії Землі. Буквальне повернення Христа, благословенної Надії, є великою метою кожного Адвентиста Сьомого Дня.

Нехай зі всіх кафедр громад Адвентистів Сьомого Дня голосно й надихаюче звучить проголошення про скорий Прихід Ісуса! Пастори й пресвітери, усі члени Церкви Адвентистів Сьомого Дня, проповідуйте про Другий прихід Ісуса Христа постійно, а не тільки час від часу. Нагадуйте членам церкви, говоріть суспільству про те, що ми з нетерпінням очікуємо скорого Приходу нашого Творця й Викупителя, Царя Царів. Говоріть про те, що кожне око побачить неймовірний Прихід Ісуса, що Він не стане на цю Землю, але ми будемо піднесені до Нього на Небеса. Без сорому проголошуйте ці дорогоцінні слова: «Адже сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, - і першими воскреснуть померлі в Христі. Потім ми, що живемо, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, - і так завжди з будемо Госпо¬дом. Тому потішайте одне одного цими словами» (1 Сол. 4:16-18).

Могутнє, послане Небом ім'я «Адвентисти Сьомого Дня» - це проповідь із трьох слів про надію. Ця назва вказує на Бога як на Автора й Звершителя нашої віри. Вона звеличує Христа та проголошує Велику боротьбу від початку й до кінця.

Особистий досвід
Кілька тижнів назад я повертався літаком із Сан-Хуану, Пуерто-Ріко. МИ ТІЛЬКИ завершили сесію в Пуерториканському Уніоні, а до цього мали гарну програму у Венесуелі, присвячену 100-річчю Церкви Адвентистів Сьомого Дня в цій ди¬намічній країні. Хоча до цього я подорожував із деякими керівниками Церкви, цього разу був один. Коли сів на своє місце, подумав, що всю дорогу працюватиму - відповідати на листи електронної пошти. Проте в Бога був інший план. У проході салону я побачив родину із чотирьох осіб, які зайняли місця поруч зі мною. Після знайомства батько родини, що сидів біля мене, розповів, що він був волонтером і віруючим однієї з відгалужень нехристиянської релігії й благодійного фонду. Він запитав мене, чи знаю я їхнього духовного лідера й керівника фонду. Я відповів, що знаю небагато, і він почав пояснювати мені благодійну місію їхнього фонду, у якому він був добровольцем. Потім він запитав про мою роботу. Я сказав, що я пастор Церкви Адвентистів Сьомого Дня. Він трохи чув про християнство, але нічого не знав про Адвентистів Сьомого Дня. Тому я використовував наше ім'я, щоб пояснити йому про сьомий день, суботу, й Другий прихід Христа. Я також розповів йому про Ісуса, нашого Спасителя. Він був дуже щирий, ім'я Церкви відчинило двері для розмови, під час якої я розповів йому про наші доктрини. Прощаючись, я подарував йому кілька книг.

Скільки ще річниць?
МИ святкуємо 150-річчя нашого прекрасного імені, що є проповіддю щоразу, КОЛИ МИ ВИМОВЛЯЄМО ЙОГО. Але, незважаючи на всю радість від усвідомлення того, що Бог підтримував нас багато років, ця подія повинна викликати в нас певне занепокоєння й здивування. Подумайте над цим. Як може рух, мета якого - приготувати світ до Другого приходу Ісуса, радіти 150-річчю свого особливого імені? Скільки цей рух ще буде існувати до Приходу Господа? Вірю, що вже давно настав час дозволити цьому дорогоцінному імені - «Адвентисти Сьомого Дня» - представити наше обличчя як обличчя Божого народу Остатку.

Настав час стати людським голосом Бога, закликаючи людей вийти з духовного Вавилона, про який говориться в книзі Об'явлення, 14 і 18 розділах. У культурі, просоченій плюралізмом, релятивізмом, гуманізмом, гедонізмом (спрагою задоволень - Прим, перекладача), Бог закликав Адвентистів Сьомого Дня бути рухом, що протистоїть загальноприйнятим нормам, у якому кожний член, проявляючи христоподібну, смиренну впевненість, готовий виступити за правду, хоча б небеса впали. Мої брати й сестри! Такий могутній рух можливий тільки завдяки силі Святого Духа. Ми, як Адвентисти Сьомого Дня, повинні скорити свою гордість і вмерти для себе, у той же час возвеличити Христа, єдину Надію людства. Чи готові ми просити в молитві про відродження й реформацію, які можуть відбутися тільки завдяки Святому Духові? Чи дозволимо Богові зробити те, що Він хотів виконати протягом десятиліть для Свого народу Остатку - вилити Святого Духа й закінчити роботу вже в цьому поколінні?

Я закликаю кожного, хто належить до Церкви Адвентистів Сьомого Дня, об'єднатися в силі Святого Духа для завершення, довіреної нам роботи. І представникам керівництва Церкви, і всім її членам слід об'єднатися для виконання Божої місії. Особливо дякую учасникам різних євангельських проектів, які влилися в служіння «Розкажи світові».

Нам потрібно просити Господа про відродження й реформацію, об'єднати усі зусилля, щоб донести кожному Трьохангельську вістку з книги Об'явлення (розділи 14 і 18). Давайте зробимо крок віри туди, де Бог відчиняє двері. Будемо трудитися у великих містах цього світу, з новою силою використовуючи поради Духа Пророцтва щодо медико-місіонерської роботи, особистого й суспільного евангелізму, засобів масової інформації. Запам'ятайте цитату: «Робота Божа на цій Землі ніколи не закінчиться, поки усі члени Церкви не об'єднаються зі служителями й керівниками Церкви» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т.9, с 116).

Пам'ятайте своє ім'я!
Давайте досліджувати свої серця сьогодні й пам'ятати наше ім'я. Я особливо закликаю тих, хто розчарований, пригнічений, пригноблений або, можливо, відійшов від Церкви або від Господа: «Пам'ятайте своє ім'я!»

Ті з нас (в тому числі й керівники), хто час від часу не додержувався Божих закликів прочитаних у Біблії й Дусі Пророцтва, не чув голосу Святого Духа, навмисно чинив по-своєму й приймав юридично коректні рішення, замість того, щоб мужньо виступити за правду, - ми всі повинні скоритися Господу й пам'ятати своє ім'я.

Ті з нас, хто зневажав постійним дослідженням Біблії й молитвою, до¬зволяв навіть гарним справам витиснути з життя Ісуса; тим, хто дозволив телебаченню, популярній музиці, захопленням, Інтернету, відеоіграм, спортивним змаганням і безлічі інших речей вкрасти у себе час спілкування з Ісусом, пам'ятайте своє ім'я1. Сконцентруйтеся на Ісусові, Його Слові, молитві, працях Духа Пророцтва.

Ті, хто забув про те, що практичне християнське служіння - це вираження наших взаємин із Богом, пам'ятайте своє ім'я!

Ті, хто віддаляється від теологічного центру Слова й фундаментальних доктрин Церкви Адвентистів Сьомого Дня, пам'ятайте своє ім'я!

Молоді люди, затягнуті у вир життя, не пов'язаний із Церквою, пам'ятайте своє ім'я й повертайтеся додому!

Люди старшого віку й ті, хто закам'янів у своєму християнському досвіді, що стосується, напевно, багатьох із нас, пам'ятайте своє ім'я.

Незалежні групи й служіння, що віддалилися від офіційної Церкви й приймають десятину, зв'яжіться з керівниками помісної Церкви або конференції й поверніться до правильних взаємин, відмовляючись приймати десятину й спонукуючи членів Церкви повертати її в дім сховища місцевої церкви.

Пам'ятайте своє ім'я!
Скривджені або озлоблені члени Церкви, якщо у вашому серці живуть суперечки, заздрість й розбіжності, пам'ятайте своє ім'я й застосовуйте Божі поради для примирення, записані в Матв. 18, Івана 17 і 2 Кор. 5.

Як же нам пам'ятати наше ім'я? Як об'єднатися, щоб завершити Божу справу? Як виконати молитву Ісуса про єдність? Як уникнути нових річниць із присмаком радості й суму? Коли ми побачимо Божу Церкву, наповнену неймовірною силою Святого Духа? Коли ми підемо додому на Небо?

Я вірю, що слово Господа, звернене до Соломона - це слово, звернене до нас сьогодні: «І впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край» (2 Хрон. 7:14). Оскільки ми носимо ім'я, дане Богом, ми повинні упокоритися, молитися, шукати Бога, щоб пережити відродження й реформу з Його силою. Книга Йоіла 2:12,13 говорить нам: «Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням! І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога». У віршах 15-17 ми бачимо повеління: «Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання! Зберіть народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте... нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: 'Змилуйся, Господи, над народом Твоїм». Далі у вірші 23 читаємо про обіцяні результати такого каяття: «А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього». У віршах 28-32 Господь милостиво продовжує словами: «І буде потому, - виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа свого. І дам Я ознаки на небі й землі, - кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць - на кров перед приходом Господнього дня, великого й страшного! І станеться, - кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе».

Брати й сестри, ми живемо в ці останні дні, описані пророком Йоі-лем. Сьогодні Господь бажає вилити Пізній дощ - Святого Духа. Прийшов час для Божої Церкви одержати досвід Пізнього дощу. Ми повинні молити Господа, щоб закінчити Божу справу з Його силою. Адвентисти Сьомого Дня, пам'ятайте своє ім'я.

Осія пропонує нам: «Ходіть, і вернімося до Господа, бо Він пошматував - і нас вилікує, ударив - і нас перев'яже! Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, -і будемо жити ми перед обличчям Його. І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він прийде до нас, немов дощ, немов дощ весняний, що напоює землю» (Осія 6:1-3). Брати й сестри, ми маємо потребу в Пізньому дощі Святого Духа, щоб проголосити Трьохангельську вістку із силою, щоб Ісус міг прийти. Ми маємо потребу у відродженні й реформі силою Святого Духа. Наші характери повинні змінитися.

У книзі «Вибрані вісті» читаємо: «Відродження щирого благочестя в нашому середовищі - найбільша насущна потреба. Прагнути до цього - наше найперше завдання. Нехай Церква повстане й покається перед Богом за свій відступ. Нехай страж пробудиться й сповістить тривогу трубним голосом... Церква зобов'язана пробудитися до дії. Дух Божий не зможе зійти, поки вона не приготує Йому дорогу. Необхідно ревно досліджувати своє серце. Треба постійні молитви, у яких ми з вірою просили б про виконання обітниць Божих. Не у вретище потрібно одягатися, як у древні часи, але упокорювати свою душу. Ми не маємо найменшої причини до самопіднесення й самовихваляння. Ми повинні упокорити себе під могутню руку Божу» (т. 1, с 121).

Нещодавно в мене була можливість провести час у Батл-Криці на тому місці, де відбувалася сесія Генеральної Конференції 1901 р. На тій конференції в порядку денному було два питання: реорганізація Церкви й злиття Святого Духа для завершення роботи. На прохання Еллен Уайт був скасований порядок денний, приготовлений для тієї сесії, і відбулася реорганізація Церкви. Так з'явилася сучасна структура, що включає конференції й уніони. Це правильна структура організації. Але друге питання порядку денного не було вирішене: Дух Святий не був вилитий. Це питання залишається першочерговим до сьогодні.

У 1903 р. Еллен Уайт отримала видіння, яке вона назвала «Що могло би бути». Ви можете прочитати про це видіння в «Свідченнях для Церкви» (т. 8, с 104-106). Вона говорить: «Святий Дух не був вилитий у їхні серця». Чому цього не відбулося? Еллен Уайт вказала три причини: 1) керівники, що одержали велике світло, не ходили у ньому, у Генеральній Конференції й видавництві «Рев'ю енд Геральд» панувало невір'я; 2) не залишили минулих помилок: те, що Бог хотів зробити, сприймалося тільки на словах; 3) керівники були гордими і боролися за владу. Ми читаємо: «Чоловіки не упокорили себе перед Господом, що вони повинні були зробити».

У тому видінні Еллен Уайт бачила те, що Боже бажання не здійснилося, їй було відкрито, як могли б повестися керівники Церкви в 1901 р. на тій сесії Генеральної Конференції. Вона бачила делегатів, керованих дією Святого Духа. Глибоке каяття панувало всюди, люди плакали. Пророк розповіла, як один керівник встав (вона не згадує, хто це був) і сповідався перед усіма у своїх недобрих почуттях, які він виношував. Він побачив свій справжній стан і підходив до кожного, просячи прощення, а вони просили прощення у нього. Це справило на усіх глибоке враження. Еллен Уайт говорить: «Усі переживали момент П'ятидесятниці. Співали гімни. Далеко за північ, майже до ранку, тривала робота».

Але потім вона пише наступні страшні слова: «Прийшовши до себе, якийсь час я не могла зрозуміти, де знаходжуся. Огляділася. У руці, як і раніше, я тримала ручку. І раптом почула голос: "Це могло відбутися. Бог бажає, щоб це відбулося із Його народом. Усе Небо очікує, щоб вилити Свою милість і любов". Я подумала, чого б ми досягли, якби це відбулося на останній Генеральній Конференції, й агонія страшного болісного розчарування опанувала мною, коли я зрозуміла, що цього всього не було в дійсності».

Мої брати й сестри Церкви Адвентистів Сьомого Дня! Бог хоче, щоб це стало реальністю. Але коли воно відбудеться? Вести дорогоцінну Церкву до відродження - урочистий, священний обов'язок. Однак своїми силами ми не в змозі цього робити, але тільки силою Святого Духа можемо упокоритися, молитися й шукати Його присутності; ми можемо вести Божий народ до підніжжя хреста й благати Бога про те, щоб Він приготував наші серця й послав Святого Духа в силі Пізнього дощу. Такі лідери, як Неємія, сприяли відродженню у Старозавітні часи. З цього приводу Еллен Уайт зазначає: «Дух, виявлений керівником, значною мірою відіб'ється в дії народу. Якщо керівники, що сповідають урочисті, важливі істини, дані для випробування цього світу, не виявлять ревнощів, щоб приготувати народ до дня Господнього, можна чекати, що Церква буде безтурботною, бездіяльною й люблячою задоволення» (Служителі Євангелія, с 177).

Питання, що стоїть перед нами сьогодні, полягає в наступному: чи зможе Бог дати нам Святого Духа зараз, як Він хотів це зробити весь час, починаючи з 1901 р. і навіть раніше? У книзі «Євангелізм» сказано: «Злиття Святого Духа на Церкву очікується в майбутньому, але Церква в стані знайти Його й нині. Прагніть до нього, моліться про злиття, віруйте в це. Ми повинні знайти Святого Духа, і Небеса чекають можливості дарувати Його нам» (с. 701). Проте це благословення не безумовне. У книзі «Вибрані вісті» читаємо: «Однак наше завдання - сповіданням, смиренністю, покаянням і щирою молитвою виконати ті умови, на яких Бог обіцяв дарувати нам Свої благословення» (т. 1, с 121).

На Генеральній Конференції ми молилися й досліджували Біблію, організували «Комітет відродження й реформи», що теж молиться й досліджує, як приготуватися до великого злиття Святого Духа. Ми хочемо побачити виконання Божої обітниці про злиття Пізнього дощу та побачити завершення Божої справи. Ми прагнемо піти додому на Небо!

Чи залишитеся ви вірними? Чи упокорите своє серце перед Господом? Чи виступите ви як керівники нашого народу за більш глибокий досвід з Господом, щоб приготуватися до злиття Святого Духа й відродження щирого благочестя? Чи будете просити Господа про те, щоб вивів нас із теплого лаодикійського стану й зробив нас «як випробуване золото», щоб одержати білий одяг праведності й помазати очі маззю? Чи буду я просити про це?

Два тижні назад я відвідав молодіжну конференцію в академії Басе Меморіал у штаті Міссісіпі, де відбувалося відродження первісного благочестя серед викладачів і студентів. Одна жінка з Пенсаколи, штат Флоріда, що відвідала те зібрання, після мого виступу передала записку. У ній говорилося: «Знайте, що у Вас є сестра, що молиться за Вас. Я молюся про те, щоб Ви були богобоязливим лідером, сильним і вірним Біблії, щоб Ви були мудрі, чисті й бездоганні, а також постійно проводили час з Ісусом. Будь ласка, не дозволяйте роботі для Божої церкви стати перешкодою для роботи Бога у Вашому серці. Ми розраховуємо, що Ви будете провідником Божої сили. Ми шукаємо, молимося й бажаємо відродження й реформи. Будьте вірні».

Мої брати й сестри, я можу керувати, тільки коли припадаю до підніжжя хреста й проводжу час з Ісусом у Його Слові. У мене немає мудрості й здатності керувати, якщо я не одержую їх у Христа. Я хочу виконувати Божу волю, упокоритися перед Богом, молитися й шукати Його обличчя. Я прагну сили Пізнього дощу в своєму житті. Чи приєднаєтеся ви до мене? Чи дозволите Богові зробити сьогодні те, що Він хотів зробити в 1901 p.? Чи будете ви пам'ятати Боже ім'я й ваше ім'я - Адвентистів Сьомого Дня? Чи дійсно ви бажаєте бути духовним лідером для відродження Божого народу в той час, коли ми рухаємося до останніх днів історії землі, очікуючи скорого Приходу Христа? Чи готові ви стати керівниками, щоб допомагати нашому народу пережити відродження істинного благочестя?