Любов — це сила. Цей принцип любові пов'язаний з розумовими та моральними силами, бо вони невід'ємні від істинної любові. Багатство має властивість розбещувати й занапащати людину; сила і влада здатні завдавати шкоди особистості, а от цінність істинної любові полягає в її здатності чинити лише добро й нічого, крім добра. Усе, що робиться зі щирої любові, яким би непотрібним воно не видавалося в очах людей, є добрим плодом, бо для Бога важливіше, скільки любові людина вкладає в кожну справу, ніж кількість добрих справ. Любов походить від Бога. Ненавернене серце не зможе створити або зростити цю небесну рослину, яка живе й цвіте лише там, де царює Христос. Любов не може жити без дії, і кожний добрий вчинок збільшує, зміцнює і розгублює її. Любов одержить перемогу там, де доводи й авторитет будуть безсилими. Любов діє не заради прибутку чи винагороди. Проте Бог усе зробив таким чином, щоб будь-який труд у дусі заради любові обов'язково приносив великий прибуток. Любов скрізь проникає, діючи тихо й непомітно, проте вона сильна, могутня і здатна долати найтяжчі пороки. Вона пом'якшує, розчулює і перетворює; вона владно втручається в життя грішників і торкається їхніх сердець саме тоді, коли всі інші засоби виявляються безсилими. Щоразу, коли ми шукаємо допомоги в будь-яких інших аргументах — у людському авторитеті або силі — і не проявляємо любові, почуття і воля тих, до кого ми шукаємо шляхи, починають чинити опір цьому, займають оборонну позицію. Ісус був Князем світу. Він прийшов у наш світ, щоб упокорити опір, «роззброївши влади й начальства» (Колос. 2, 15). Він міг би застосувати Свою мудрість і силу, але для перемоги над злом Христос обрав вияв мудрості і сили любові. «Отже, все, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, так чиніть їм і ви» (Матв. 7:12). Плоди такої поведінки будуть благословенними. «Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам» (Луки 6:38). У цих словах викладені важливі мотиви, котрі повинні спонукати нас любити один одного палко й від чистого серця. Христос — наш приклад. Він ходив, усюди творячи добро. Він жив, щоби благословляти людей. Любов прикрашала й ушляхетнювала всі його вчинки. Міра, котрою ми міряємо, завжди відмірюється нам знову. Те, що ми робимо іншому - добро чи зло, - неодмінно повернеться до нас благословенням або прокляттям. Ми одержуємо те, що даємо. Чиста любов проста у своїх учинках і відрізняється від будь-якого іншого принципу дії. Прагнення впливати на інших і бажання користуватися загальною повагою можуть зробити життя впорядкованим, а мову — бездоганною і чистою. Із поваги до себе ми можемо уникати всілякої видимості зла. Егоїстичне серце здатне на щедрі вчинки, воно може визнавати істину і проявляти зовнішнє смирення й великодушність, однак спонукання його бувають оманливими й нечистими. Учинки, що йдуть від такого серця, можуть бути позбавлені принципів чистої любові, запаху живильного на життя і плодів істинної святості. Любов необхідно плекати й розвивати в собі, бо вплив її Божественний.
В Мой Мир
| 
