uElite Design

«Раптом, неждано-негадано, у світі матеріалізувалася книга, здатна відірвати хлопчиків і дівчат від телевізорів і комп'ютерів, повернути з вулиці в будинок. Більше того, вона допомагає знайти спільну мову зі своїм дитям-підлітком: йоржистим, нескладним, котрий заперечує всілякі авторитети, і передусім батьківські. І ніякої магії - тільки вчитайтеся у рядки Джоан Роулінг» («Комсомольская правда» від 06.12.2001).

«Купив Гаррі Поттера, не встиг прочитати й половини, як у мене цю книжку відняли мої знайомі. Купив другу книжку, не встиг дочитати до середини, як відняли мої діти, які не дуже-то люблять читати. Нарешті, я купив тритомник і зрозумів, що це колосальне явище. Ця книга струсоне мізки всіх сьогоднішніх літераторів. Усіх!» (Едуард Успенський в інтерв'ю радіостанції «Маяк», 01.02.2002).

Скільки захоплення! Невже книга насправді варта того? Може, це всього лиш рекламний хід? Що кажуть батьки:

- Я наче радіти повинна, що син долучився до читання, а мені чомусь страшно. Нездоровий у нього якийсь інтерес...

- А мій читає й перечитує, нічого іншого знати не і бажає. Спробуєш щось мовити проти - робиться, як і скажений: грубить, кричить, навіть з кулаками кидається. Загалом, сам не свій став.

Звичайно, не всі діти реагували так бурхливо, але їх було чимало. Втім, ми й тоді ще сподівалися обійтися без читання. Думали, заглянемо в відгуки, довіримося експертам. Але зіткнулися з дивовижним фактом. Точніше - поки ще дивним, а насправді, все більш і більш поширеним - розумною й тонкою підміною здорового Глузду формальною логікою доказів.

Суть наструнчених міркувань «логістів» на захист нового бестселера зводиться до такого. По-перше, магія є в будь-якій, казці. І це не привід для її заборони. По-друге, діти чудово розуміють, що чаклунство в книгах - не насправді і, звичайно, не будуть застосовувати його в житті, Ну, а по-третє, казки подобаються дітям, і забороняти їх безглуздо - не ті часи. Краще вже читати книжки разом з дітьми і, відштовхнувшись від тексту, вести пропаганду розумного, доброго, вічного.

Ніби все правильно, логічно. Тільки в чому ж причина появи перекрученості в поведінці дітей, на яку ми натрапляємо все частіше?

Отже, що ми знаємо про шві книгу?
Автор Дж. К. Роулінг народилася в Брістолі (Англія) в 1965 році. Навчалася на кафедрі французької філології в Університеті Exeter, потім працювала секретарем. У 1992 році Роулінг вийшла заміж, в 1993 році - залишила свого чоловіка і зі своєю дочкою Джесікою, без засобів для існування, опинилася в Единбурзі, де і почала писати свою першу книгу про Гаррі Поттера. У своєму інтерв'ю в Times 30 червня 2000 року вона повідомила, що переживала в цей час особливу пригніченість, і що дементори (демонічні тварі, мучать людей у її третій книзі) - не просто персонажі, але - усвідомлений опис тієї пригніченості, яку вона відчувала.

Книжки
Дж. К. Роулінг з самого початку знала, що напише саме сім книг - по одній на кожен рік перебування Гаррі Поттера в Школі магії.

Книжки поступово просуваються від меншого зла до більшого. Приміром, у першій книзі герої знаходяться сліди крові тварини (яка абсолютно, звичайно ж, випадково! - виявляється єдинорогом) і стають свідками жахливої сцени, в якій демонічна тварюка, що вбила єдинорога, п'є його кров. Наприкінці жахливим способом відкривається одержимість одного професора, який намагається вбити Гаррі.

У другій книзі маленький маг вчиться, як очищати сад від верескливих гномів, не шкодуючи їх. Пізніше учні Школи магії вчать, крім тoгo, як виростити мандрагору. У книзі це квітка, тільки замість коренів у неї мікроскопічні, забруднені брудом потворні немовлята, які горланять з усіх своїх сил. У тій же книзі читаємо про жертвопринесення тварини, шкільної кішки (яку, зауважте звуть «пані Норріс») і про одержимість маленької учениці, котра, втрачаючи контроль над собою, душить півнів і нападає на все живе й мертве в школі. Атмосфера все більш нагадує трилер, тим більше, що всі учні кожну секунду схильні до небезпеки бути вбитими.

У третій книзі ми дізна¬ємося про льодяники зі смаком крові (хоча в першій книзі ми читали просто про карамельки зі смаком блювоти!), про тварюк, що ПОСТІЙНО ЗМІНЮЮТЬ СВІЙ ВИГЛЯД, щоб жахати людей, про різноманітних демонів і про мучителя в'язниці магів, дементорів - жахливих демонічних тварюк, що висмоктують душі, так що люди назавжди втрачають їх. Гаррі чує передсмертні зойки своїх загиблих батьків, а домашня тварина, яку постійно носить із собою Рон і яка спить у кімнаті дітей, виявляється в кінці книги зовсім не ручним щуром, а злим магом, який уміє перетворюватися на звірів.

Четверта книга, найбільша з усіх, має 654 сторінки й просто переповнена надзвичайно жахливими сценами. Цю книгу Дж. К. Роулінг визначає як «центральну» серед всіх інших. «Ця книга, з якої починаються смерті», - говорить вона в Times, і продовжує: «Вона принесе душевне потрясіння, але шкоди не завдасть». Четверта книга починається цілою низкою вбивств, продовжується боротьбою в прямому значенні слова життя і смерті, де герої повинні перемогти, застосувавши на практиці всі свої знання, набуті за останні три роки. Коли боротьба закінчується, один з героїв гине, і сюжет досягає свого апогею в страхітливому сатанинському дійстві, вига¬дати яке може тільки остаточно розбещений розум.

Трохи статистики...
Чотири книги Дж. К. Роулінг були видані тиражем 116 мільйонів примірників і вже перекладені на 47 мов.

Дослідники в США стверджують, що більш ніж поло¬вина дітей в Америці віком 6-17 років прочитали хоча б одну з книг про Гаррі Поттера.

Крім того, Warner підписала виключну угоду з компанією Coca-Cola, яка платить 150 мільйонів, доларів за те, що Гаррі Поттер з'явиться на її пляшках і в рекламі її продукції.

Кожні Тридцять секунд який-небудь землянин починає читати яку-небудь книгу про Гаррі Поттера.

Гаррі Поттер - хто він?
У кожного літературного жанру свої закони. Головний герой будь-якої народної чи авторської казки - людина. Так, він може отримати чарівний атрибут або чарівну властивість, але лише тимчасово. А головне не це, а особисті якості героя, за які він, власне, і буває винагороджений чарівними дарами.

Героїня казки «Гуси-лебеді» не могла скористатися дивами, поки її свавілля не змінилося слухняністю. Не хотіла дівчинка зірвати яблук, щоб полегшити яблуні гілки, ніхто їй допомагати не збирався. Виправилася - отримала підмогу. Навіть зовсім фантастичні персонажі казок: витесаний з дровини Буратіно, хлопчик-цибулька Чіполіно, Незнайко, Карлсон – і ті не чарівники.

І це не випадково. Казка створює модель світу, а світом (у всякому разі, християнським) не повинні правити маги та чарівники. Настільки важливе місце відведено людині в казках неспроста. Оскільки казка відіграє величезну виховну роль, дуже важливо, з ким ототожнює себе дитина, на кого вона рівняється, кого хоче наслідувати.

Зрозуміло, всі діти хоча б іноді мріють про чарівну паличку, але в казках вони найбільше співпереживають не чарівниками, а головному героєві, тому принципово важливо, ким він буде: людиною або чародієм.

У «Гаррі Поттера» все навпаки. Головний герой - чарівник, майже всі інші персонажі - теж. Люди фігурують десь на узбіччі як істоти нижчі порівняно з магами. Їх навіть людьми не називають, більше простаками, простецями, магами.

Дуже цікаво в цьому значенні використання слова «простець». У російській культурі воно має виражену позитивну забарвлення. Це нехитра людина з дитячим чистим серцем, насправді мудра, але мудрість ця «не від віку цього». Такі люди трапляються серед ченців, мандрівників, юро¬дивих. У контексті ж «Гаррі Поттера» слово «простець» дискредитується зневажливим ставленням до людей. Тільки один приклад: «Містер Візлі (добрий чарівник. – Авт.) за вечерею садовив Гаррі поруч із собою і засипав питаннями про життя простеців. Особливо його хвилювали електричні прилади і робота поштової служби. «Ну і ну! - здивувався він, почувши від Гаррі про телефон. - Скільки ж усього вони придумали! А що ще їм, бідним, залишається робити без магії!»

Цікаве й слово «магли» придумане автором. Воно містить у собі й нагадування про те, що люди не володіють магією (mage-less), і... фактично звинувачує людство в повальній наркоманії, оскільки «muggle» на жаргоні означає «марихуана». Крім того, слово «mug» в Англії позначає недотепу, якого дуже легко одурити, а дієслово «to mug» перекладається українською як «розбійний напад». Загалом, куди не кинь - всюди клин. Важко уявити собі, що, називаючи людей такими словами, їх хотіли похвалити.

Таким чином, основне існування чарівних персонажів у класичній казці тут грубо порушено. А це ще що! Головний герой не просто чарівник, а всесильний маг. Такий собі король магів. Йому був один рік, а він уже переміг Того-Кого-Називати-Не можна, страшного и жахливого Волана де Морта (українською, «диявола смерті»). У літературному плані це безпрецедентна халтура, безсоромна гра в піддавки. Герой на те й герой, що повинен зробити неможливе, перемогти тих, хто свідомо хитріший, потужніший. Саме це надає твору драматизму. А тут що? Якби авторка жила в Україні й з'явилася б з таким доробком на семінар молодих літераторів, її б осміяли.