«То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній, вранці розповідати про милість Твою, а ночами - про правду Твою - на десятиструнній і на арфі, на лютні та гуслах, бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, - про діла Твоїх рук я співаю!» Пс. 91: 2-5
Багато пісень на землі існує, та кращої певно немає, ніж та, що лине від Землі до Небес, пісня, що нагадує про існування кращого світу, пісня, яка лунає від щирого серця і прославляє Отця нашого Небесного! Така пісня не може залишити байдужим жодне серце, жодну людину, адже її мета – це направляти думки до того, що тільки чисте, що тільки чесне, що справедливе, що лише гідне хвали і пробуджувати в душі людини відданість та подяку Богові.
27 листопада у шепетівській громаді Церкви Адвентистів Сьомого Дня пройшов ІІІ музичний фестиваль християнської музики та пісні «У мріях про небо…». На урочисте служіння до Шепетівки завітали брати та сестри, друзі, гості із Хмельницького, Старокостянтинова, Вінниці, Ізяслава, Рівного, Нітішина, Славути та з інших населених пунктів нашої України. На музичному вечорі кожна із громад виконувала християнські музичні композиції з використанням різних музичних інструментів та засобів. Так громада Староконстянтинова прославила Бога співом «Я буду в радости славить Тебя» та грою відразу на клавішних та струнних музичних інструментах. А от Ізяслав заграв на духовому інструменті, виконуючи пісню «Небеса мои».
Небеса мои долгожданные,
Несравненные небеса!
Рвется пылкий дух
В сферы дальние,
Привлекает ум их краса.
Небеса мои превосходные, драгоценные небеса.
Реки жизни там полноводные,
Благотрепетны голоса.
Небеса мои ненаглядные,
В Боге радости мой покой,
В мире горести пью я сладости,
Обновляет жизнь Дух Святой.
Небеса мои вечно сущие!
Торжествуем мы во Христе!
Да поют Ему все живущие,
Победил Он грех на кресте
Небеса - мое упование,
Вечно будем там ликовать,
И постигнем мы смысл спасения,
Славя крестную благодать.
Небеса мои вечно сущие!
Торжествуем мы во Христе!
Да поют ему все живущие,
Победил он грех на кресте!
Всі композиції, які лунали цього вечора на фестивалі, були об’єднані єдиною темою – мрією про небо. Назва фестивалю була обрана не випадково, адже однією із заповітних мрій кожного християнина в усі часи було небо. В часи переслідувань та гонінь й період спокою діти Божі жили однією надією та мрією про майбутній небесний дім, який Господь приготував для вірних Своїх дітей. Однак досить часто через напружений ритм життя ми забуваємо про вічний дім, який вже чекає на нас в небесах. Тому одним із завдань фестивалю було нагадати кожному про швидкий Прихід Ісуса Христа і надихнути тих, хто ще не мріє, мріяти про небо.
Небо – це великий подарунок, вручений Богом для кожного із нас. Вже зовсім скоро небо відкриє дорогу в Небесну країну, дорогу до рідного дому, де наш Небесний Батько чекає Своїх вірних дітей. Усвідомлюючи це, серце людини переповнюється радістю та співом. Віримо, що такий спів лунав на ІІІ щорічному музичному фестивалі «У мріях про небо…».
Цього вечора на вулиці випав перший сніг, тому пісня «Падает снег» , яку виконали сестри із міста Славути, була досить актуальною і слугувала певним нагадуванням про те, що снігу в небесних оселях не буде. Фестиваль минув, але приємні спогади залишилися. Віримо, що одного прекрасного дня у небесних оселях ми знову зустрінемось всі разом, щоб вічно славити Того, Хто нас створив, оправдав і подарував нетлінне життя.
Уся земле співайте для Господа, великі-бо справи Його!
Когда бушует жизнь, огнем меня крестя,
Одно всегда твержу себе на память:
Зачем мне унывать, имею я Христа,
Что может у меня его отнять?
Зачем мне унывать, имею я Христа,
Что может у меня его отнять?
Разруха и война, волненье по местам,
И мор и глад, гнетущие тревоги,
Не страшна мне судьба, имею я Христа,
Что может у меня Его отнять?
Не страшна мне судьба, имею я Христа, Что может у меня Его отнять?
А если иногда уносят поезда
Друзей моих в далекую разлуку,
Зачем мне унывать, имею я Христа,
Что может у меня его отнять?
Зачем мне унывать, имею я Христа,
Что может у меня его отнять?
Я знаю: узок путь и тесны те врата,
Что нас ведут от смерти к вечной жизни,
Но мне ли унывать, имею я Христа,
Что может у меня Его отнять?
Но мне ли унывать, имею я Христа,
Что может у меня Его отнять?
Автор: Світлана Хоменко
