uElite Design

          Ви увійшли як Гість | Група "Гости", Вітаю Вас Гість | RSS
           Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Нове життя [23]
Різне [268]
Проповідь [81]

Міні-чат
200

Наше опитування
Я маю залежність від:
Всього відповідей: 110

На допомогу адміну
Система Orphus

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » НОВЕ ЖИТТЯ З БІБЛІЄЮ » Різне

Роль батька в житті дитини

Якби когось із нас попросили згадати те, як мама й тато дбали про нас у дитинстві, то чомусь одразу пригадується мамина ласка: як мама втішала, пригортала, обіймала. Натомість тато запам’ятовується зазвичай не таким щедрим на ласку, обійми та лестощі. У ранні роки тато дає дітям більше свободи і більше права вибору, ніж мама. Хто, як не тато, підкидав нас у повітря, розгойдував, спонукав до певних рішучих кроків, запевняючи: «Не бійся! У тебе вийде! Я поряд з тобою! Я підтримаю тебе! Я допоможу тобі!» А мама, затамувавши подих, стежила за цим і досить часто просила припинити «знущання» з дитини.

Чого від батька чекають малюки? Тато повинен бути добрим і справедливим, сильним, завжди готовим простягнути руку допомоги, мужньою людиною, поряд з якою спокійно і безпечно. Він розкриває дитині широту навколишнього світу й допомагає виявити здібності, закладені в ній. Саме оцінка й підтримка тата відіграють украй важливу й значущу роль у формуванні цілісної особистості дитини.

Присутність тата допомагає дитині відшукати своє місце в суспільстві, навчатися самостійності, формувати творчу позицію, розвивати мужність, відвагу, наполегливість та принциповість.

Саме тато провадить дитину із затишного родинного вогнища у широкий світ. Проте шлях, який долатиме дитина, вона повинна обрати й пройти сама, а батько має навчити її, як зробити правильний вибір.

Світ вабить дітей своєю таємничістю. З плином років діти дедалі відважніше віддаляються від своїх батьків, із цікавістю обстежуючи оточення. Та щоразу, коли дитина навіть на невеликий відрізок часу залишає батьків, це тісно пов'язано з ризиком та загрозою. Звичайно, у такі моменти важливо мати мудрість, як убезпечити від найгіршого, надаючи дитині можливість діяти й обирати самостійно.

А виходячи у світ разом з татом, дитина розуміє, що радістю життя є не тільки спільне перебування виключно в оточенні батьків, але й розкриття себе перед іншими людьми, пізнання ще невідомих їй речей та явищ, набуття вмінь, подолання страхів, творча діяльність.

У Біблії ми неодноразово можемо прочитати про роль батька у вихованні та формуванні дітей як особистостей. Авраам, Яків, Давид та багато інших біблійних героїв були мудрими порадниками, наставниками, товаришами й незаперечним авторитетом для власних дітей. Послідовність у поведінці, вірність Божим принципам, мудрість і зваженість у прийнятті рішень сприяли вихованню в наступних поколіннях відповідних принципів.

Тому постає запитання: на яких принципах і засадах ґрунтується виховання в наших сім'ях? Чи досить принциповими є батьки, чи приділяють вони увагу дітям, навчаючи, застерігаючи, спрямовуючи їх до принципів добра, людяності, високих моральних та етичних принципів?

Одне з правил виховання свідчить: не можна добре виховати дитину, будучи самому невихованим. Якщо ми хочемо бачити зміни в дитині, потрібно насамперед змінити щось у своїх звичках, поведінці, пріоритетах. Батькам слід навчитися володіти собою, не використовувати лише одні заперечення, тим самим намагаючись зміцнити власний авторитет і владу в сім'ї, бо така поведінка змушує дитину почувати себе погано, формує занижену самооцінку, неприязнь до себе, приховану агресію, а це заважає навчанню й іншим процесам формування особистості.

Крім маминої ласки, дитина повинна відчути ніжність і турботу з боку тата. Це допоможе їй почувати себе захищеною і потрібною. Саме за умови такого виховання в дитині розвивається співчуття до інших.

Важливо також, щоб підхід і принципи виховання в обох батьків не відрізнялися. Бо саме це формує в дитини здатність чітко інтерпретувати, зіставляти поведінку оточуючих і власну. Неприпустимо, щоб один з батьків ставився лагідно, а інший постійно виявляв грубість і насилля. Тато повинен стати зразком витримки, терпіння, моральності.

Добре, коли тато не кричить, а будь-яке питання вирішує авторитетно, у дружній розмові. Дитина не боїться розповідати про свої помилки, невдачі, вона знає, що тато й мама її зрозуміють, підтримають і дадуть пораду. Неможливо, щоб дитина була сконцентрована на чомусь важливому (наприклад, на навчанні), якщо вона має якесь не- висловлене переживання, якщо її не вислухали. Подумки вона не з вами.

Батькам, і не тільки татові, потрібно вчитися відповідати на запитання дитини. Не можна відмахнутися від дитини, котра ставить запитання з прагненням щось дізнатися, фразами: «У мами (тата) запитай», «Не заважай», «Не набридай», «У мене немає часу», «Я не знаю» тощо. Ставлячи запитання, дитина намагається задовольнити свою допитливість, тому потрібно її заохочувати в цьому, по можливості відповідати або допомагати знаходити відповіді.

Бувають ситуації, коли постають запитання, на які немає простих відповідей. їх чимало в нашому житті. Не можна давати просту відповідь на такі запитання. Наприклад коли, забороняючи дитині товаришувати з тим, з ким їй, на вашу думку, не варто дружити, ви говорите: «Не можна, бо він поганий хлопчик».

Це суб'єктивна думка, а дитина повинна отримати урок і навчитися мислити глибоко, розуміючи, що не все в житті так просто. Потрібно повідомити причини і наслідки вибору, який робить дитина. Саме так виховує людину Бог, повідомляючи їй і причину, і наслідок її вибору.

Батьки повинні вміти визнати невдачу, а також навчити цього свою дитину. Не потрібно робити трагедії, коли все склалося не так, як планувалося. Будь-яка невдача вчить смирення й терпіння, допомагає уникнути помилок у майбутньому.

Коли дитина бачить позитивне в татові й мамі, коли її поважають як особистість, вона тягнутиметься до батьків, довірятиме їм і пам'ятатиме ті уроки, які вони їй дали.

Враховуючи міру зайнятості та брак часу більшості батьків, діти, на жаль, забагато дивляться телевізор та надто довго сидять перед комп'ютером, але замало спілкуються зі своїми батьками, особливо - татами.

Це свідчить, що не батьки вчать жити дітей, а телебачення та Інтернет.

Жорстокість, насилля, вульгарність, еротизація стосунків підлітків -усе це наслідки проведення часу в дитинстві перед екраном, де діти спостерігали за героями з такими ж рисами.

Перегляд телепередач без міри, захоплення Інтернетом у дітей та молоді, як правило, є наслідуванням батьків, котрі кожну вільну хвилину проводять перед екраном.

Тому вибір, дорогі батьки, за вами: або ваша дитина виросте високоморальною, інтелектуальною, принциповою людиною, або ж буде закомплексованою, зіпсованою особистістю з різними вадами.

Є така мудрість: вчитель (наставник) - не той, хто тільки вчить, навпаки, це той, хто, навчаючись, вчить іншого Тож навчайтеся добра, терпіння, любові й навчайте цього своїх дітей.
Іван Щербак
Категорія: Різне | Додав: shepetivka-sda (09.02.2014)
Переглядів: 976 | Рейтинг: 0.0/0 |
Олег Буркацкий - Жизнь лишь в Тебе

Поддержка сайта
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статус
П`ятниця
29.03.2024
12:40

Логін:
Пароль:
[ Керування профілем ]

Пошук

7 випадкових








Церква живе надією

Приєднуйся

Джерело LightRay Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU Рейтинг@Mail.ru
Офіційний сайт ШЕПЕТІВКА-АСД © Jesus beside of you 2009-2014