Різні пори року наповнені особливими символами, подіями, святами. Кожен період гарний по-своєму. Напевно, багато хто з нас схильний асоціювати весну з відродженням природи, коли все прокидається після зимового сну. Сонце світить яскравіше, довше, тепліше, починає танути сніг, біжать струмки, з'являються зелені паростки, птахи співають веселіше, тварини стають активнішими. Здається, що з приходом весни з'являються нові можливості. Разом з природою починають відроджуватися й люди. У цей час чоловіки дедалі частіше дарують чудові букети своїм улюбленим жінкам, котрі наче розквітають навесні й за красою ні в чому не поступаються справжнім квітам. І тому весна часто асоціюється в людей з квітами та красивими жінками. А що говорить нам Біблія про жінок? У книзі Буття сказано, що «Бог на Свій образ людину створив. як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27), тобто жінка, як і чоловік, є відображенням образу Бога, Котрий є любов.
Після того як Бог створив Адама, Він сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18), визначивши цим сутність буття людей: їм недобре без спілкування.
Помічниця Людина була створена насамперед для спілкування з люблячим Творцем та з іншими людьми, а також для пізнання навколишнього світу. І тому Бог говорить: «Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18) - і після цього створив жінку з ребра чоловіка. Часто слово «помічник» трактується неправильно. Воно вказує не на те, що жінка нижча за чоловіка, а на те, яку роль вона відіграє в його житті. Наприклад, у книзі Псалмів написано: «Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою» (Псал. 54:6). І ми можемо знайти ще безліч прикладів, де вживається те ж саме єврейське слово, перекладене як «помічник». І в цих текстах мова йде про Божественне сприяння, про допомогу Господа людині (див. П. Зак. 33:7; Псал. 33:20). І так само, як вислів «Бог допомагає» не означає, що Господь нижчий за людину, слово «помічник» щодо жінки не означає, що вона нижча за чоловіка за соціальним статусом.
У співпраці Через Своє Слово Бог відкриває нам, що впродовж історії людства Він співпрацює з жінками й піклується про них не менше, ніж про чоловіків. Ми можемо згадати милість Бога до Єви, коли та не послухалася Його повеління стосовно дерева добра і зла, а у відповідь почула пророцтво, котре вселило надію на спасіння. Можемо згадати Анну (дружину Елкани), Сарру, Рахіль, які не мали дітей, але дуже хотіли народити синів своїм чоловікам. Бог почув молитви цих жінок - і вони народили прекрасних немовлят, які, ставши продовжувачами роду й хранителями сімейних традицій, усім своїм життям свідчили про істинного Бога. Через пророчицю Девору, царицю Естер Бог зміг спасти Свій народ. Марія через непорочне зачаття від Святого Духа стала матір'ю Самого Ісуса Христа - Спасителя людей! Ми також можемо згадати, як Ісус не нехтував спілкуванням із самарянкою, зцілив тещу Петра, пробачив жінку, схоплену в перелюбі й засуджену на смерть. У Біблії є безліч прикладів дбайливого ставлення Господа до жінок.
В одній із притч Ісус розповідає про жінку, яка, втративши одну з десяти драхм, запалює свічку й старанно шукає її доти, доки не знайде. Потім вона кличе подруг і сусідок, щоб поділитися з ними своєю радістю. Як жінка радіє знайденій монеті, так і Бог Отець радіє, коли знаходить нас, Своїх дітей, котрі одного разу пішли своїм шляхом і заблукали.
Еталон любові Зазвичай еталоном любові вважається любов матері, котра постійно переживає за свою дитину й готова на все, тільки б їй було добре. Нам важко уявити собі матір, котра не пожаліє своє дитя, хоч трапляються випадки, коли материнська любов минає. Але Бог говорить: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе» (Ісаї 49:15).
Материнська любов гідна пошани й захоплення, але це лише віддзеркалення Божої любові, тієї ніжної любові, котра властива Богу Отцю.
В Ісуса така ж трепетна любов, як і в Бога Отця. Одного разу, дивлячись на Єрусалим, Христос зі сльозами на очах та гіркотою в голосі сказав: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, та ви не захотіли!..» (Матв. 23:37).
Скільки ще ми будемо відкидати ніжний заклик нашого дбайливого Спасителя, Який хоче зібрати нас, як квочка збирає своїх курчат під крила? Хіба такий люблячий Бог не гідний нашої любові? Адже Він бажає подарувати нам життя, прекрасне, як вічна весна, яке буде духмяніти ароматами нев'янучих квітів. Ісус говорить, що Він прийшов до нас для того, щоб ми «мали життя і щоб надміру мали» (Івана 10:10).
