Азартні ігри стають частиною життя багатьох людей в Україні. Обділені долею шукачі примарного щастя випробовують кожен на свій лад власний хист, аби досягти хоч якогось успіху. Азартні ігри пропонують з екранів телевізорів, газетних шпальт і просто на вулиці. Нам пропонують «грати і вигравати». Мало хто замислюється, як можна за кілька гривень виграти мільйон. На одного щасливця припадають тисячі невдах, яких в ефірі не показують. А найгірше те, що чимало таких людей втягуються в страшне болото, назва якому: ганьба. Хтось зауважить, що азартні ігри, як і різні еротичні видання. - ознака цивілізованого суспільства. Тоді, шановні, до цивілізації ми підійшли не з того кінця, тому що цивілізовані країни ведуть з таким боротьбу. Пропонуємо увазі читачів статтю Джонатана Галагера.
Сім заперечень проти азартних ігор «Хіба є щось погане у лотерейному квитку? »
«Це просто прогулянка, щоб подивитися на кінські перегони, а не азарт...»
«Азартні ігри — лише один із видів розваги».
Такі пояснення ми чуємо щоразу. Отже, може, немає чого турбуватися? Статистика свідчить про інше. У Сполучених Штатах, приміром, за 1998 р. на азартні ігри було витрачено близько 600 млрд. доларів. Національна комісія, оцінивши завдану шкоду суспільству, в червні 1999 р. виступила із забороною цього азартного божевілля.
Азартні ігри набули значного поширення, і більшість із них стали легальними. Нині 37 штатів Америки спонсорують лотереї, витративши 400 млн. доларів лише на їх рекламу.
У 1998 р. дві третини американців уже грали в азартні ігри.
Ну то й що? — запитає хтось. Азартні ігри — це бізнес. Прибутки від національних американських казино зросли від 212 млн. дол. у 1988 р. до 6,7 млд. дол. у 1997 р. Це навіть великий бізнес.
Як християни мають на це реагувати? Чи є якийсь моральний чинник, про який потрібно говорити?
Азартні ігри антнхристиянські 13а своєю суттю азартні ігри — егоїстичні. Передусім кожен у цій справі турбується про особистий, якомога більший матеріальний прибуток. До цього додається й те, що таке задоволення має бути забезпечене за рахунок багатьох інших, яким потрібно програти. Збагачення за рахунок чужих коштів ніколи не було узгоджене з волею Ісуса, Який заповідав нам любити ближніх, як себе самих (див. Матв. 22:39).
Деякі азартні процедури маскують цей неприємний факт, виокремлюючи дрібні відсотки від ігорних прибутків для «добрих справ ». Однак чи можуть такі пожертви від виробників алкоголю чи тютюну зробити вживання їхньої продукції корисним для людей? Чи буде моральним напоїти людину алкоголем лише тому, що частина від прибутку виробника піде на потреби місцевої школи?
Незважаючи на спроби приховати мету азартних ігор, використовуючи фонди на мистецькі програми, освіту та соціальні потреби, проглядається гарячкове бажання грошей за рахунок інших.
Спосіб досягнення такої мети також антихристиянський. Річ у тім, що забрати гроші від багатьох і дати їх кільком — узаконена крадіжка. Брати від багатьох бідних, щоб збагатилися деякі — егоїстичний принцип, який абсолютно не сумісний із закликом Ісуса до взаємної любові та підтримки. Ранні християни ділилися своєю матеріальною власністю, а не поспішали до місцевого казино чи продавця лотерейних квитків. Програвати збережені гроші — аж ніяк не узгоджується із християнськими ідеалами піклування про родину. Азартні ігри замінюють закон любові низьким інстинктом особливого збудження від можливого особистого виграшу.
Християни покликані бути мудрими управителями над усім тим, що дав їм Бог. У приповісті Ісуса про таланти навіть нерозумний слуга не придумав такого, щоб використати гроші на азартні ігри. Святе Письмо навчає, що наш час і ресурси належать Богові й мають бути розумно використані.
Сатана вигадав чимало способів, аби пустити на вітер те, що дає нам Бог. Гра в карти, укладання парі, азартні ігри, кінські перегони — все це його винаходи, і він спрямовує людей до цих розваг настільки старанно, як ніби вони одержують від цього безцінне благо вічного життя. Люди викладають величезні суми для досягнення сумнівного успіху, а в результаті їхня, дана Богом сила деградує. Фізичні, моральні, розумові здібності, а також матеріальні можливості даремно витрачаються на служіння сатані.
Замість того щоб заохочувати старанне використання фондів для сучасних і майбутніх добрих справ, організатори азартних ігор пропонують: «Постав усе це на карту». Віра у випадковий шанс суперечить християнській вірі у Бога, як постійного Подателя усіх добрих і найдосконаліших дарів.
Азартні ігри антисуспільні Нині суспільство перебуває під постійним впливом божевілля, яке породжує цілковито непродуктивну діяльність. Азартні ігри є дитям пожадливості, братом беззаконня і батьком шкоди.
Як легальні, так і нелегальні, вони однаково вносять лише порожнечу в людське життя. І де б вони не з'являлися, усюди панують злочинність, наркоманія, банкрутство.
Азартні ігри аморальні Азартні ігри часто вивільняють на поверхню найгірші інстинкти, що абсолютно не сумісно з християнським способом життя. Гравці розповідають про незвичайний приплив адреналіну під час гри, і що це допомагає їм. Хоча Церква Ісуса повинна уникати звинувачень на адресу будь-кого, вона так само має бути завжди готовою допомогти тим, які потерпають від азартних ігор та інших поганих звичок, а також рішуче відмежуватися від цієї руйнівної сили. Християни «куплені дорогою ціною» і є відповідальні перед Богом за надані їм ресурси (див. 1Кор. 6:19-20).
Азартні ігри приводять своїх прибічників до прямого порушення норм Божого морального Закону, тому що в основі їх — егоїстичне прагнення використати чуже (див. Десяту заповідь). А Послання до ефесян 5:5 нагадує, що заздрісна людина не має спадку в Божому Царстві.
Азартна гра використовує момент, ігноруючи розумне використання фондів. її моральна вада у тому, що задоволення від неї ґрунтується на програші інших. Неможливо одержати великий виграш без того, щоб хтось не програв. Заклик Нового Завіту «любіть один одного братньою любов'ю, пошаною один до одного випереджайте... нікому злом за зло не віддавайте» (Римл. 12:10-17) не узгоджується із правилами картярського столу.
Звідки береться стимул до азартних ігор? Це людська жадоба, вихована силами зла. Цілий світ занурився у гріховність, скрізь панують злочини, вбивство, а люди тим часом шукають задоволення, вигадуючи нові азартні ігри, організовуючи кінські перегони тощо. Хто є лідером усього, що заполоняє людський розум? Звичайно, сатана, який сподівається зібрати врожай по усій землі.
Азартні ігри і економіка Азартні ігри самі по собі не створюють жодних цінностей; вони просто забирають від багатьох, котрі програють, і дають небагатьом, які виграли. Звісно, найбільший виграш має той, хто керує ігорним процесом. Твердження, що азартні ігри допомагають місцевим громадам, були спростовані. Якщо додати кошти на боротьбу із постійно зростаючою злочинністю, витрати на утримання поліції та приборкання усіляких видів антагонізму внаслідок азартних ігор, стає зрозумілим, що жодного економічного ефекту v цьому немає і не може бути.
Азартні ігри стимулюють злочинність У тих місцевостях, де найбільше відбувається азартних ігор, найбільше і злочинів (пограбування, насильство, наркоманія, проституція та шахрайство). Отже, там, де є азартні ігри, є й злочини, бо потрібні гроші для ставок у казино, щоб обіграти тих, хто виграв. Як результат, відбувається «відмивання» грошей та процвітання хабарництва.
За даними Американського страхового інституту, 40% злочинів скоєно гравцями або за їхніми замовленнями. Двоє з кожних трьох професіональних гравців визнають, що вони не спиняться перед злочином, аби дістати гроші для задоволення своєї пристрасті. Третину всіх тюремних в'язнів визнано «втягнутими» гравцями.
Витрати на розслідування скоєних злочинів завеликі, але все це ніщо порівняно з покаліченим життям людей, зруйнованими родинами.
Азарт — відправний пункт для іншого зла. Перебуваючи в смузі програшу, гравці обманюють, хитрують, аби залагодити свої проблеми і одержати якомога більше грошей.
З 1978 p., коли в американському місті Атлан-тик-Сіті відкрили перше казино, і до 1981 p., злочинність тут зросла втричі. Воно за кількістю злочинів у цій країні перейшло з п'ятнадцятого місця на перше. Навряд чи можна позаздрити такому рекордові міста, яке заявляє, що азартні ігри були для нього порятунком.
Як і в часи перед потопом, насильство сповнює землю. Азартні ігри і пограбування стають повсякденним злом. Усе це супроводжується вживанням одурманюючих напоїв. Неправедність людей досягла своєї межі.
Азартні ігри — непродуктивні витрати «Гроші задарма» — спокусливе гасло азарту; воно відкидає концепцію «чесної праці», справедливого заробітку, водночас як Слово Боже для досягнення матеріального добробуту ставить на перше місце фізичну працю (див. 1Сол. 4:11; Бут. 3:19).
Порада апостола Павла, звернена до злодіїв, стосується і гравців: «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати що подати нужденному» (Ефес. 4:28). До лінивих у Фессалоніках він також; сказав тверде слово: «Хто працювати не хоче, — нехай той не їсть! » (2 Сол. 3:10).
Розумне використання грошей має бути духовним принципом, оскільки з їхньою допомогою можна зробити чимало доброго. Ось чому зловживання грішми піддається такому суворому осудові у Святому Письмі. Бог переконує: «Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не насичує? » (Ісая 55:2).
Основою мрій азартних гравців є значний фінансовий виграш. Ця ілюзорна мрія замінює справжню надію, бо ймовірність випадкового виграшу для однієї особи є вкрай мала. Християни мають покладати свої надії не на багатство (див. 1Тим.6:17), а на обіцяне Богом майбуття, яке є «певним» і «надійним» (Євр.11:1). «Великим зиском», на який вказує Біблія, є «благочестя із задоволенням» (1 Тим.6.-6), а не непродуктивна метушня засліплених блиском золота гравців. Граючи, ми втрачаємо не лише кошти, а й час, марнуємо життя. Гроші, змарновані на кінські перегони, азартні ігри та лотереї, а також на супутні їм пиво та інші міцні напої, — якби їх використати на збільшення родючості землі, то добробут людей значно б поліпшився.
Азартні ігри руйнують особистість «Корінь усього лихого — грошолюбство, якому, віддавшись, деякі ухилились від віри і самі себе віддали великим скорботам» (1Тим.6:10).
У середньому один з десяти азартних гравців стає залежним. Як і багато мільйонів інших, вони вже нездатні панувати над своєю звичкою, що, звичайно, руйнує родинні стосунки, позбавляє щасливого життя.
Ця залежність подібна до інших, таких, як алкоголізм і наркоманія. Учасники азартних ігор стверджують, що останні не завдають їм шкоди, аж поки зовсім не опиняться в полоні руйнівної звички.
Англійський єпископ Річард Камберленд 300 років тому писав: «Я дивлюсь на кожного, як на самогубця, коли він бере в руки скриньку з гральними кістками. З того часу все, що відбувається у його житті, — постійне гостріння меча, яким він врешті вдарить себе у серце».
Римський поет Горацій підсумував страждання залежного гравця у двох рядках:
«Проклятий нікчема, що став рабом цього ґанджу,
Той, хто віддає своє життя і душу на поталу гральним кісткам».
Незважаючи на випадкові виграші, гравці втрачають і втрачають. Хоча декотрі можуть виграти, мільйони інших програють, втрачаючи силу, власні кошти, час для прийняття рішень, а також мораль. Навіть коли вони виграють, то продовжують грати, і таким чином — знову втрачають; втрачають не лише гроші, а й людську гідність.
Ісус запитував: «Яка користь людині, якщо вона здобуде цілий світ, а душу свою загубить?» (Марк. 8:36).
Якщо над цим питанням замислитися, стає зрозуміло, що найкращий кидок для гральних кісток — викинути їх геть.
